Клюк
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
І. Клюк! меж. 1) Выражаетъ клеваніе. Мнж. 4. 2) = Цюк. Сокиркою все клюк та клюк. Грин. І. 225.
ІІ. Клюк, -ка, м. Родъ деревяннаго крюка, колышекъ или деревянный гвоздь, загибающійся подъ прямымъ угломъ; употребляется при постройкахъ для прикрѣпленія жердей, на него запираются ворота и пр. Шух. І. 91, 87.
