Клопота
Клопота, -ти, ж. = Клопіт. Гроші невеликі, але клопота. Камен. у. Ум. Клопоточка. Та троє дітей покинула, а четверте в сповиточку та на мою клопоточку. Чуб. V. 786.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Неспокій, хвилювання, зумовлені чим-небудь; турбота, тривога.
СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11
Заняття, справа, робота, виконання або здійснення яких пов'язані з труднощами.
Обтяжливий, неприємний обов'язок; тягар (у 3 знач.)
розм. Певна справа, ділова потреба.
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11
Етимологія
КЛО́ПІТ «турботи; [дощечка з отвором, прибита зверху до жердини в ручних жорнах] Ж»
псл. klopotъ, звуконаслідувальне утворення, означало, насамперед,«стукіт, тупіт, галас»;
значення «турбота, неспокій» розвинулося пізніше на підставі значення «неспокій»;
р. хлопоты «клопіт», п. [chłopot] «тс.», слц. chlopot «галас, колотнеча», болг. хло́пот «стукіт», м. [хлопуть] «дзвінок» є, очевидно, продовженнями праслов’янського експресивного варіанта до звуконаслідувального klop-;
виведення з іє. *kep- (Machek ESJČ 259) непереконливе;
бр. кло́пат «клопіт», болг. [кло́пот] «дзвоник, особливо на шиї худоби», м. клопот «стукіт, торохтіння», схв. клȍпōт «стукіт, гук», цсл. клопотъ «галас, гук»;
