Клик

Клик, -ку, м. Зовъ. Троянство, знаєш, все голодне сипнуло ристю на той клик. Котл. Ен. IV. 19.

Сучасні словники

КЛИК 1, у, чол., поет. Поклик, клич. Троянствоу знаєшу все голодне Сипнуло ристю на той клик (Іван Котляревський, I, 1952, 167); Де старшина, де клейноди? Нащо клик войовничий стих? Чом не плине по майдану Лава лицарів твоїх? (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 203); * Образно. Всюди чую любий глас, Клик життя могучий... Весно у вітре, люблю васу Гори у ріки у тучі! (Іван Франко, X, 1954, 19); // Крик деяких птахів. А даль шуміла. Лебеді над Доном Ячали кликом довгим і чудним (Микола Бажан, Роки, 1957, 227).

КЛИК 2, а, чол., діал. Ікло. Послухав дурний Кабан. Як запоров кликами у зараз розпоров собі груди (Іван Франко, IV, 1950, 59).

Словник української мови: в 11 томах.

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 181.
http://sum.in.ua/s/klyk