Кишіти

Словник Грінченка

Кишіти, -шу, -ши́ш, гл. Кишѣть. Аж кишить невольника у Сиракузах. Шевч. 606.

==Словник Грінченка==

КИШІТИ, шить, недок.

1. Безладно рухатися в різних напрямах; комашитися, роїтися (у 1 знач.) (про безліч комах, тварин, людей). Куди не глянь, під кожним кущиком, листочком кишать коники, комашня (Олекса Стороженко, | I, 1957, 333); На подвір'ї, в осінній мряці, кишіли люди (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 88).

2. ким, чим. Вміщувати в собі безліч живих істот, що безладно рухаються, бути переповненим ними; бути у великій кількості; роїтися (у 2 знач.). Годин через три будинок Польського знову кишів панством (Панас Мирний, II, 1954, 276); Навколо неї кишіло людоми (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 298); На цукрових заводах [капіталістів] робітники містилися в тісних, вогких і брудних казармах, які кишіли паразитами (Історія УРСР, I, 1953, 513). ♦ Аж (так і) кишить (кишать) кого, чого і ким, чим — є дуже багато кого-, чого-небудь. Аж кишить Невольника у Сіракузах В льохах і тюрмах (Тарас Шевченко, II, 1953, 270); — Річки — так і кишать рибою! (Панас Мирний, IV, 1955, 324).

Посилання

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 157.