Китай

Китай, -таю, м. 1) Китай. 2) = Китайка. Приніс китаю на дві спідниці. Нп. Будем драти, пане брате, з китаю онучи. Гол. І. 14. 3) Родъ музыкальнаго инструмента. Можний пан лежит й а в китай грає, ой грає, грає, краще співає. Kolb. І. 113.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Цікаво знати

Сучасні словники

Китай . УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)

КИТАЙ

держава в Азії; поділяється на 22 провінції, 5 автономних районів і 3 міста центр. підпорядкування. 80% поверхні височини і гори; на пд. зх. Тибетське нагір'я (4000-5000 м), оточене на пд. найвищими горами на Землі (Гімалаї); на сх. перевага низин (Китайська і Маньчжурська низ.); 3 кліматичні пояси: тропічний (пд. узбережжя), субтропічний і помірний (пн. і пн.-сх.); на пд.-сх. типовий мусонний, на зх. сухий континентальний і дуже сухий (степи, напівпустелі, пустелі); ріки та канали, що використовують для зрошування і судноплавства; тайфуни (пд.-сх. узбережжя), катастрофічні повені (гол. Китайська низ.), землетруси (зх.). У К. проживають переважно китайці (92%), також 55 національних меншин (чуань, дунґани, уйгури); послідовники місцевих культів, даосизму, буддисти, мусульмани; суворе обмеження приросту - концентрація

Китай . Орфографічний словник української мови

Кита́й

іменник чоловічого роду

Китай . Словозміна

Відмінок	Однина	Множина
Називний	Кита́й
Родовий	Кита́ю
Давальний	Кита́ю, Кита́єві
Знахідний	Кита́й
Орудний	Кита́єм
Місцевий	на/у Кита́ї, Кита́ю
Кличний	Кита́ю*