Кертина

Кертина, -ни и керти́ця, -ці, ж. Кротъ. Желех.

Сучасні словники

КЕРТИ́НА, и, КЕРТИ́ЦЯ, і, ж., діал. Кріт. * У порівн. Ховаючися тут по ярах, тут виринаючи, мов кертиці, з-під землі, .. всі поспішали до волецького ліска (Фр., VI, 1951, 148).

КРІТ, крота́, ч. Невеликий комахоїдний ссавець, що живе під землею; цінний своїм хутром. Байдуже кротові, що поверх його.. нори привітно сяє ясне сонечко (Мирний, IV, 1955, 295); Кріт риє під землею дуже довгі проходи, такі собі підземні дороги (Коп., Як вони.., 1961, 30); * Образно. — Сліпі кроти. Не вміють вони підійти до дитини! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 354); * У порівн. — Живемо, як кроти, риючись у землі, і байдуже нам, що світить сонце (Коцюб., І, 1955, 299).

Ілюстрації

Іншими мовами

Кріт - mole

Див. також

Домен	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство	Тварини (Metazoa)
Тип	Хордові (Chordata)
Клас	Ссавці (Mammalia)
Інфраклас	Плацентарні (Eutheria)
Ряд	Комахоїдні (Insectivora)
Родина	Кротові (Talpidae)
Підродина	Talpinae
Триба	Talpini
Рід	Кріт

Анатомічні характеристики кротів

Ця тварина відноситься до сімейства ссавців. Багато видів кротів були описані порівняно недавно, що можна легко пояснити потайним способом їх життя. Вони широко поширені по всій північній півкулі і зустрічаються майже повсюдно на території Євразії і Америки. Сліпий кріт вважає за краще селитися в легких вологих ґрунтах, в яких можна проробляти ходи. Однак деякі тварини живуть навіть в горах. Найчисленніший вид – це європейський кріт. Дані створення відрізняються крихітними розмірами. Тіло дорослої тварини в залежності від його виду може варіюватися від 5 до 21 см. Вага здатний складати від 9 до 170 м.

Тулуб тварини відрізняється витягнутої округлою формою. Воно покрито рівним оксамитовим хутром. Європейський кріт має чорне забарвлення шубки. Лише по її поверхні можуть бути помічені окремі смужки темно-сірого кольору. Забарвлення однотонне і не має переходів в залежності від частини тіла. Нерідко хутро крота має прекрасні водовідштовхувальні властивості. Звичайний кріт, який також є широко поширеним, може мати темно-коричневу, золотисто-сіру і навіть попелясту забарвлення шкурки. Серед них нерідкі випадки альбінізму. Таким чином, білий кріт, який іноді потрапляє в поле зору людини, – це не унікальна різновид даних тварин. Такий колір шкурки є результатом пристосування до підземного життя і порушення вироблення пігменту, що відповідає за забарвлення шерстки. Білий кріт не є серйозною аномалією, і такі тварини, будучи прихованими в земляний товщі, добре пристосовані до середовища проживання. На поверхні чорний кріт, що виглядає як хутровий клубок, зазвичай не привертає до себе уваги. У всіх видів цих створінь є одна особливість хутра, яка у інших ссавців практично не зустрічається: їх шерсть росте вгору і не схиляється в будь-який бік. Це дозволяє кроту рухатися вперед і назад. Особлива будова мають лапки крота. Вони широкі. Кожен далеко розставлені палець вінчається великими лопатообразнимі кігтями, які ростуть протягом всього життя тварини і сточуються об землю. Задні кінцівки набагато слабкіше, ніж передні. Вони служать в основному для відгортання ґрунту, яка була раніше розпушена. Хвіст короткий. Мордочка у тварин подовжена. Зуби крота не пристосовані до вгризання в землю. Ніс сильно витягнутий. Органи почуттів у тварин розвинені нерівномірно. Сліпий кріт тому, що проводить під землею майже все життя. Маленькі очиці даних ссавців схожі на намистинки. Вони здатні розрізняти тільки світло і темряву. В даний час відомо, що у цих тварин немає кришталика і сітківки. Вони прикриваються рухомим століттям, щоб не відчувати дискомфорту, якщо в очі потрапить земля. Сліпий кріт може бути й тому, що його повіки повністю зростаються. Затягування органів зору шкірою не є рідкістю у цих тварин. Цей недолік вони компенсують відмінним слухом і нюхом. У них немає вушних раковин. Їх слухові проходи прикриті особливими шкірястими складками. Спосіб життя кротів Ці створіння не можуть гризти землю, як їх близькі родичі слепиши. Завдяки унікальній будові лап, вони здатні лише прокладати великі мережі ходів. Зайву грунт вони можуть викидати на поверхню. Через прагнення рити кроти знаходяться в немилості у людей, так як нерідко пошкоджують коріння дерев і сільськогосподарських культур. Щоб знайти їжу, тварини прокладають мережу ходів під поверхнею землі. Сюди часто потрапляють дощові черв’яки і інші комахи, які становлять основу їх раціону. Крім того, в природному середовищі існування дієта ссавців включає: щурят; мишей; жаб, мурах; жуків. Рослинна їжа не входить в раціон тварин, тому чутки про те, що вони гризуть коренеплоди і запасають зерно в своїх ходах, є дещо перебільшеними. Однак коли постає питання про те, якої шкоди кроти приносять господарствам, потрібно враховувати, що вони можуть, прокапивая ходи, пошкоджувати коріння рослин. Поведінка в період розмноження Європейський кріт, що виглядав, як і інші види ссавців даного виду, веде одиночний спосіб життя і лише на період розмноження прагне знайти собі пару. У цьому тваринам також допомагає голий, але дуже чутливий ніс. Самці, які зазвичай більші за самок, можуть виходити на поверхню, пересуваючись по ночах, щоб відшукати партнерку. Якщо популяція тварин на окремій території велика, то вони можуть виконати ходи до сусідів. Тоді розмноження кротів відбувається під землею. Кротята Самець зазвичай не бере участі в забезпеченні потомства, тому намагається відразу покинути територію партнерки. Далі самка споруджує в глибині своєї нори гніздо, дно якого ретельно вистилає м’якою травою і мохом. Вагітність зазвичай триває близько 40 днів. Після цього самка приносить 4-5 дитинчат. Молодняк голий і погано сформований. Дитинчата харчуються перші 2 тижні виключно жирним молоком. На такій дієті вони швидко ростуть. Потім вони поступово переходять на дорослий раціон і споживають величезну кількість дощових черв’яків. Як правило, вже через місяць дитинчата стають здатними рити нори самостійно, тому залишають матір і розселяються на іншу територію. Джерела та література 1.Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 358. 2.Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 316. 3.Інформаційний сайт про тварин [[1]]