Керпець

Ке́рпець, -пця, м. 1) = Личак. Желех. 2) = Постіл. Гол. Од. 75. М'яке селянське взуття з цілого шматка шкіри без пришивної підошви, яке звичайно носили з онучами, прив'язуючи до ніг мотузками (волоками). Куди ти вбрався на стіл з постолами? (Номис, 1864, № 2840); Приніс [Дрімайло] дві пари постолів: мабуть, сам поморщив їх з старих халяв чи з свинячих шкурлатків (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 315); Він ішов звільна, щупаючи перед собою стежку костуром та ногами, обутими в шкіряні постоли (Іван Франко, IV, 1950, 414); — Настали жнива — давай [пан] нашу ціпу; незгода — назувай сам постоли та й гайда з серпом на поле (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 45); Майже зникли з Підгір'я й Гуцульщини постоли — це предковічне взуття злидарів (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 8); * У порівняннях. Ляпав язиком, як постолом! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 182); [Іван:] Ге, коли б ви, братці, знали, яке мене лихо спіткало!.. [Омелько:] І певно, що лихо велике, бо й тварь [обличчя] тобі зморщило, неначе постіл (Марко Кропивницький, I, 1958, 85