Керма

Ке́рма, -ми, ж. Весло, которымъ правятъ, руль. Желех. Руль у плотовъ; состоитъ изъ дошки (лопасть) и друґара (рукоятка), который вращается на сворені (шипѣ), вдѣланномъ въ стіле́ць. Шух. І. 181.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980).

КЕРМА, и, жін., заст.

1. Кермо, стерно. Петро стояв при передній кермі, я вхопився за задню (Іван Франко, IV, 1950, 387); Все треба було зрозуміти й зробити в одну хвилю, поки дараба не пролетить нас, бо інакше керма пішла би на воду (Гнат Хоткевич, II, 1966, 396). 2. перен. Керівництво (у 1 знач.). Робота під кермою січовика і козака закипіла (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 64).

Див. також

uk.wikipedia.org

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 142.

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua