Карк
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Карк, -ка, м. 1) Затылокъ, загривокъ. Єдин веде за чуприну, другий у карк б’є. Новц. Карка вломити. Сломать шею. Ном. № 4318. Карка вигинати. Земно кланяться, низкопоклонничать. Александровск. у. 2) Верхняя часть шеи у вола. Мнж. 181.
