Какарішник

«Словарь української мови»

Какарішник, -ка - м. Пѣтухъ, постоянно поющій. Казка про півня какарішника.

Сучасні словники

Півень - свійський птах з червоним гребенем на голові, пишним хвостом і шпорами на ногах;
самець курки. Ходила квочка з курчатами, кури, і між ними, гордо задравши голову й виблискуючи на сонці своїм червоним гребенем, півень (Мирний, І, 1954, 50);
В той вечір Санька приймала гостя з особливою пошаною: заставила Сергія зарізати півня і цілий вечір пекла, варила і смажила (Тют., Вир, 1964, 157);
Півень (зменшено-пестливе — півник; також молодий півень)

• cвійський птах з червоним гребенем на голові, пишним хвостом і шпорами на ногах;
  
• самець курки;
  
• чарівна птиця бога Сонця;
  
• залежно від кольору оперення символом Сонця і жи­во́го вогню́ є білий півень, чор­ний — символ ночі, смерті, під­земного царства та його вогню: сі­рий — досвітку, червоний — ран­кової зорі;
  
• жертовна птиця (ще за часів Святослава після поховання загиблих побратимів занурювали живих півнів у хвилі річки);<br
• в українській народній символіці пі­вень виступає передусім символом світла і сонця, прихід яких спові­щає;

• У порівняннях. Вони [Раду і Маріуца] налітали одно на одного, билися грудьми, як роз'юшепі півні (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 374);
  Юрко ходив гордо по хаті, мов півень по траві (Петро Козланюк, Пов. і опов., 1949, 32);
• Синоніми. когут, кокош, (кастрований) каплун, з. кур; (на даху) флюгер; (хто) ЗАДЕРІЙ; півник.

Цікаві факти

Чому півні кукурікають?
В дитинстві багато хто любив задавати питання про те, чому взимку холодно, чому дощ іде, чому земля кругла, а вода з неї не проливається і, звичайно ж, отримували на них відповіді. Адже більшість дорослих знають їх з курсу шкільних наук. А ось на питання про те, чому півень кукурікає, багато батьків точної відповіді не знали, тому й говорили, що відбувається це через те, що півень кличе до сходу сонце. Красиво і казково. Але неправда. Так чому кукурікає півень?
У глибоку давнину люди вірили, що півень - істота мало не божественного походження і тому вважали його священною твариною, вживання в їжу якого було строго заборонено. Вважалося, що півень таким собі чином пов'язаний з великим божеством, Сонцем, і проголошує наступ нового дня з його волі. Але через століття роль півня відійшла на другий план, та й почитати його давно перестали, але питання про те, чому той кукурікає, остался.Оказивается, все вельми банально і причин у нього на це кілька. По-перше, півень - птах з дуже зарозумілим характером і, подаючи «бойовий клич», він хіба що цим кидає виклик навколишніх півням, на який ті, зрозуміло, негайно відповідають. Відомо, що півні чують один одного на досить великій відстані, завдяки цьому вони можуть зрозуміти те, яку територію займає той півень, крик якого вони чують. Вторгатися на чужу територію більш ніж нерозумно. Варто тільки згадати знамениті півнячі бої і стане зрозуміло, що б'ються півні не на життя, а на смерть. Тому крик півня - це звичайний в середовищі птахів (особливо диких) територіальний аккустический сігнал.Кроме того, своїм гучним і дзвінким кукурікання півень приваблює до себе курочок. Вчені виявили, що кожен такий клич унікальний і кожна така особина має неповторний іншими родичами крик. Так що можна сказати, що Кукуріку, різні півні змагаються один з одним у вокальних даних, а приз вельми і вельми цінний - любов і визнання курочек.Еслі ви хоч раз відпочивали в селі і прокидалися з півнячим криком, то напевно помітили, що кукурікає півень завжди строго за розкладом (відхилення у часі може бути зовсім незначним). Безумовно, півень, як і багато інших тварин, і, зрозуміло, людина, живе відповідно до певних біоритмами. Ці біоритми, впливаючи на центральну нервову систему, спонукають тварина до певних дій - сну, бодрствованию або прийому їжі. Існують біоритми, пов'язані з часом року, а в даному випадку мова йде про добові біоритми. Так півень, прокинувшись, як і годиться в певний час, на правах господаря території будить своїм гучним кукурікання не тільки курник і бажаючих поспати довше господарів, а й птахів довколишніх територій, підтверджуючи вже вкотре своє невід'ємне і не забране іншими родичами право на свою територію.

Ілюстрації

Джерела та література

1. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 208.
2. Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 380.
3. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 380.

Зовнішні посилання

• http://sum.in.ua/