Кавунячий

Кавуня́чий, -а, -е. Арбузный. Одкрилося поле, неначе заслане картатими хустками, де зеленіло дрібненьке... кавуняче огудіння. Левиц. Пов. 227.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 67. КАВУНЯ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що кавуновий. Серед пасіки десь взялася кавуняча огудина (Нечуй-Левицький, II, 1956, 262); Найбільше Ліну вразили не стародавні біломармурові колони та капітелі, а кавуняче насіння, що з еллінських часів збереглося в глиняних амфорах і свідчило, що й елліни розводили баштани (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 170).