Кавкнути
Кавкнути, -кну, -неш, гл. Однокр. в. отъ кавкати. Видавати звуки, схожі на «кав-кав». Ніколи не хотілося Піхтіреві так сміятись.. Садять у боки, в спину, — він кавкає, пирскає, проте вдержати реготу.. не може (Степан Васильченко, I, 1959, 167); Добравшись [до баклаги], Дорош п'є воду жадібно, довго, вона кавкає в горлі і з глухим стукотом падає в груди (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 321); // Вищати, пищати. Немовлятко кавчало [від болю].. і тим кавчанням зачіпало болізні [болючі] струни материного серця (Панас Мирний, I, 1954, 53); // Каркати. Кавкає, як ворона, а хитрий, як чорт (Номис, 1864, № 2978); Галок, крюків, ворон сила На стрісі зібралось! Крюкають, кавчать.. Всіма голосами (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 73).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 205.
