Зітхання
Зітха́ння, -ня, с. Вздохъ. Не хлібом я, зітханнями годуюсь. К. Іов. 9.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗІТХА́ННЯ, я, сер. Посилені, глибокі вдих і видих (звичайно під впливом якихось почуттів). У кухні щось застугоніло, і Власов, затаюючи зітхання, почав дослухатись (Панас Мирний, IV, 1955, 133); Гомін ширше розтікається над галявою. Зітхання і сльози перемішуються з словами утіхи і надії (Михайло Стельмах, I, 1962, 30); * Образно. Поважно пливли, м'яко бухаючи, соковиті зітхання чутливої міді (Максим Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, I, 1952, 395); * У порівняннях. По верхів'ях лісових дерев ходив якийсь таємний шепіт, мов зітхання (Іван Франко, І, 1955, 254). ♦ До останнього зітхання — до смерті. Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. Я до останнього зітхання її не зможу прочитать (Володимир Сосюра, II, 1958, 135).
"Словопедія"
зітха́ння іменник середнього роду
ЗІТХАННЯ вздох; вздохи
ЗІТХАННЯ
до оста́ннього по́диху (зітха́ння). До кінця життя, до смерті. — Він до останнього подиху зберіг вірність присязі, вірність прапорові, вірність своїй Батьківщині,— говорив гвардії майор (О. Гончар); Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. Я до останнього зітхання її не зможу прочитать (В. Сосюра).
Іноземні словники
українська-англійська Словник
• sigh • (through: pl:westchnienie ) breathing