Зігнути

Зігнути, -ся. См. Згинати, -ся.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

гну́ти (згина́ти) / зігну́ти спи́ну (ши́ю, карк, хребе́т і т. ін.). ЗГИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗІГНУ́ТИ і розм. ЗОГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех.

1. Гнучи, надавати чому-небудь форми дуги чи зигзага або складати під кутом. Дерево гнуте можна на кермове колесо згинати або на луки брати — летітиме стріла як треба (Ю. Янов., II, 1958, 126); Савелій згинав у руках підкову (Шиян, Вибр., 1947, 19); — Як понапивалися, так зігнули урядникові шаблю і картуза к лихій годині закинули. А що нам? Ми — новобранці (Тют., Вир, 1964, 50); * Образно. Поїзд оминув головну станцію Запоріжжя і, зігнувши гадючкою довгу валку вагонів, щосили подався ліворуч (Досв., Вибр., 1959, 398); // Нахиляти, нагинати (рослини). Налиті ягідки зелено-прозорого плоду, притиснувшись одна до одної важкими гронами, звисали з віт, низько згинаючи їх (Досв., Вибр., 1959, 422); Згинає колосся вусате вага золотого зерна (Сос., Зел. світ, 1949, 69).