Зібрати
Зібрати, -ся. См. Збірати, -ся.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗБИРАТИ, аю, аєш, недок., ЗІБРАТИ, зберу, збереш, док., перех.
1. Складати що-небудь докупи, в одне місце. [Перша ткачиха (збирає гроші докупи тремтячими руками):] Спасибі вам (Леся Українка, IV, 1954, 211); Я зібрав усі фотографічні причандали, скинув їх жужмом у куток біля апарата і накрив усе чорним сукном (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 260);
2. Скликати, зганяти, зводити докупи (людей, тварин). Уранці йде Олеся дружок збирати. Куди не вступить, усюди одмовляють (Марко Вовчок, I, 1955, 25); Приклад:
- Кісток не зібрати;
- Збирати (зібрати) в кулак;
Синоніми:
- ЗБИРА́ТИ (когось, щось в одному місці), СКУ́ПЧУВАТИ, КУ́ПЧИТИ розм., СКУ́ПЛЮВАТИ розм.,ЗГРОМА́ДЖУВАТИ розм.; ЗОСЕРЕ́ДЖУВАТИ, КОНЦЕНТРУВА́ТИ, СТЯГА́ТИ; ПІДТЯГА́ТИ, ПІДТЯ́ГУВАТИ (у великій кількості); ЗГАНЯ́ТИ, ЗГО́НИТИ, НАГАНЯ́ТИ, НАГО́НИТИ (перев. про людей - насильно).
Ілюстрації
|
|
|
|
