Зрозуміло

Зрозуміло, нар. Понятно.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗРОЗУМІ́ЛО.

1. Присл. до зрозумілий 1. — Що ж, — кажу йому, — написано добре, зрозуміло,.. І не без жарту (Панас Мирний, IV, 1955, 368); // у знач. присудк. сл. Суддя вийняв лист про волю і голосно прочитав його.. — Чи зрозуміло для вас, за що я прочитав? — спитав він у бурлак (Нечуй-Левицький, II, 1956, 254); Замовк [Свирид] у тиші, наче роздумуючи, а чи зрозуміло йому самому те, що він сказав (Михайло Стельмах, II, 1962, 17).

2. у знач. присудк. сл. Ясно, очевидно. Зрозуміло, що такий стан речей не міг не похитнути Тиховичевої віри в корисність такої боротьби (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 224); То був ґазда достатний, незалежний, любив і правду сказати в очі,.. тому цілком зрозуміло, що війт ненавидів старого Марусяка (Гнат Хоткевич, II, 1966, 87); Зрозуміло, що після цієї канонади сюди посунуть танки... (Олесь Гончар, III, 1959, 365).

3. у знач. вставн. сл. Уживається для потвердження думки; звичайно. Ото попоходиш за плугом, попотягаєш чепіги, то й, зрозуміло, втома бере своє. Хочеться хоч на хвилинку присісти (Олександр Ковінька, Кути.., 1960, 28); Весь час, аж поки стрілянина не стихла зовсім, простояли, в якомусь підворітті, ділячися здогадами та припущеннями. Але, зрозуміло, нічого певного так і не могли збагнути (Андрій Головко, II, 1957, 596).

4. у знач. ствердж. част., розм. Так, авжеж (уживається як відповідь). — В нашій мінометній [роті] нема таких, що вуха по землі тягають. В нас такий народ, що сам на чужі вуха наступає! Зрозуміло всім? — Зрозуміло! (Олесь Гончар, III, 1959, 326).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 712.

Ілюстрації