Зорювати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Зорювати, -рю́ю, -єш, гл. Спать на открытомъ воздухѣ. Роспитують, хто з чим і відкіля і куди йде, і де зорювали, і де вода краща. Кв. II. 41. Літом у нас товар у полі зорює. Борз. у. Отара отирлувалась і зорює, і чабани поснули. О. 1862. V. Кух. 34.
Сучасні словники
1. Ночувати просто неба. – А поки що будьте здорові. Не зорювати ж нам під чужою хатою.
2. Не спати, виконуючи яку-небудь роботу або гуляючи рано-вранці, на світанку. Ще ярими дощами весна не сипне, а жайворонок виманює господаря з плугом, вже зозуля зорює в садах.
Ілюстрації
|
|
|
Джерела та література
Словник української мови. В 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
