Зодягати
Зодяга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. зодягти, -гну, -неш, гл. Одѣвать, одѣть. МВ. II. 42. Та свої скринечки наповняю, та своїх діточок зодягаю. Мет. 370. І не зодіг його з мого достатку. К. Іов. 67.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ЗОДЯГАТИ, аю, аєш, недок., ЗОДЯГТИ і ЗОДЯГНУТИ, дягну, дягнеш; мин. ч. зодяг, ла, ло і зодягнув, ла, ло; док., перех., розм. Те саме, що одягати. Вона мовчки зодягала чорну керсетку, спідницю кубову та ще сорочку з дрібним вирізуванням (Григорій Косинка, Новели, 1962, 86); Зодягли вони скафандри, випливли на поверхню моря, глянули, а з морського дна, з чорної прірви жевріє світло (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 41); — Фото маєте? — діловито запитує хлопець. — Я зодягну форму, ви мене клацнете... (Юрій Яновський, I, 1954, 207); Сиріт годує, зодягає і повністю утримує колгосп (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 21); Не раз він був у відчаї, що не може зодягнути її [дружину] по-людськи, а вона заспокоювала його, що колись і в них усе буде (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 151).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 678.
Ілюстрації
|
|
|
|
