Зневага
Зневага, -ги, ж. Неуваженіе, пренебрежете, непочтеніе. Побачив Турн собі зневагу: не мед дають тут пить, а брагу. Котл. Ен. VI. 28. Зневагу дати. Оказать неуваженіе. Дали зневагу матері. НВолын. у.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник української мови (1970-1980)
1. Почуття презирства, відсутність поваги до кого-небудь. З попом, гонористим протоієреєм місцевого собору, при першій появі з його боку до себе зневаги, я «став на ножі» (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 185); Андрій пройшов мимо ченця, змірявши його поглядом, повним зневаги й ненависті (Олександр Довженко, I, 1958, 244); Я вам пишу — чи не доволі? Що можу вам іще сказать? Тепер, я знаю, в вашій волі Мене зневагою скарать (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 83).
2. Байдужість до кого-, чого-небудь, відсутність турботи, піклування про когось, щось. З якоюсь гіркою зневагою виразно промовила вона: — Де та й смерть? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 223); Запорожець, як лев, розлігся на дорозі. Шаровари з дорогого червоного сукна були вимазані дьогтем, як вияв цілковитої зневаги до них (Олександр Довженко, I, 1958, 228).
Бути в зневазі; Приймати (прийняти) зневагу; Зазнавати (зазнати) зневаги — відчувати презирливе або байдуже ставлення до себе з боку кого-небудь. Та й видно, що не був в зневазі. Бо всі сусідні корольки По просьбі, мовби по приказі, Позапаляючилюльки, Пішли в поход [похід] з своїм народом, ..Щоб Турнові допомагать (Іван Котляревський, I, 1952, 193); — Краще б я тебе, сину, не зродила, ..ніж тепер від тебе таку зневагу приймати!.. (Панас Мирний, I, 1949, 282); — Іванку!.. скільки зневаги від лихих людей зазнала твоя Роксапа? (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 87).
3. Навмисне приниження чиєї-небудь гідності. Побачив Турн собі зневагу, Не мед дають тут пить, а брагу, І коси не траву найшли. Зробився Турн наш біснуватим, Реве, як ранений кабан (Іван Котляревський, I, 1952, 257). ♦ Завдавати (завдати) зневаги; Чинити зневагу кому, чому — зневажати кого-, що-небудь. Підмовили [бояри] його рідного брата, щоб сказав цареві, нехай він не чинить зневаги блискові царської корони (Іван Франко, IV, 1950, 137).
4. розм. Образливе слово, вчинок. Самсон стоїть, мов скам'янілий, Блідий, і мовчки вислухає Оту зневагу: гнів безсилий У грудях стиснутих бурхає (Леся Українка, I, 1951, 338); Намислив він випробувати жінчину довготерпеливість нескінченними образами і зневагами (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 630).
5. рідко. Те саме, що зневажання. Чи потребує ж особливого роз'яснення, що свавільна і жартівлива пародія одного Фрейлігратового вірша, зроблена комічною основою Атта Троля, зовсім не має на меті зневаги поета? (Леся Українка, IV, 1954, 134); Піднялася вся нація, бо урвався терпець народу, піднялася відплатити за зневагу прав своїх, за поругу звичаїв, за безчинства чужоземних панів, за пригноблення (Олександр Довженко, I, 1958, 272).
Ілюстрації
Медіа
Див також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 651.
