Зміюка
Зміюка, -ки, ж. Змѣя, большая змѣя. Жила стара баба така, що вміла зміюк іскликати. Грин. II. 46.
Зміст
[сховати]Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗМІЮ́КА, и, жін., розм. Те саме, що змія. Чабан прокинувся — аж перед ним Гадюка, Він києм бух — і витяглась зміюка (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 193); [Лукерія Степановна:] Іч, яку зміюку вивчили собі на радість! (Марко Кропивницький, II, 1958, 276); * Образно. І ширшають крові, мов океани, плями... То все ворожа кров... «Зміюко ти, змія! Вже скоро твій кінець!..» (Володимир Сосюра, II, 1958, 465); * У порівняннях. В кожного цигана була і бричка така, що аж дзвенить, і коні, як зміюки (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 13).
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ЗМІЮ́КА, и, ж., розм. Те саме, що змія́. Чабан прокинувся — аж перед ним Гадюка, Він києм бух — і витяглась зміюка (Гл., Вибр., 1957, 193); [Лукерія Степановна:] Іч, яку зміюку вивчили собі на радість! (Кроп., II, 1958, 276); * Образно. І ширшають крові, мов океани, плями… То все ворожа кров… «Зміюко ти, змія! Вже скоро твій кінець!..» (Сос., II, 1958. 465); * У порівн. В кожного цигана була і бричка така, що аж дзвенить, і коні, як зміюки (Ткач, Арена, 1960, 13).
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
Зміюка
• 18) злодіюка — див. злодіюга … Український тлумачний словник
• 19) зміюка — и, ж., розм. Те саме, що змія … Український тлумачний словник
• 20) злодіюка — іменник чоловічого або жіночого роду, істота … Орфографічний словник української мови
Ілюстрації
![]() |
![]() |
![]() |