Змислити

Зми́слити, -лю, -лиш, гл. Подумать; придумать; выдумать. А грішачи, змислив собі, шо ще я млад; покаюся прежде смерти, не пійду і в ад. КС. 1883. II. 470. Покажеш праведне слово так, як воно вийшло з праведних уст, сами ви дивуєтесь, як то воно в таку далеку старовину так ясно та сміливо змишлено. К. (О. 1861. II. 230). Змислили п’яним собором. К. ПС. 126.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗМИ́СЛИТИ, лю, лиш, док., перех., діал.

1. Уявити. А я б і справді з дорогою душею зараз би до вас вибралася, дарма, що тепер північ і надворі негода, яку тільки можна собі змислити (Леся Українка, V, 1956, 72); Важко було.. простим і чесним людям змислити все, що коїли фашисти в часи окупації (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 54).

2. Придумати. Чи можуть кати такі змислити муки, Которих би ти [борець] не стерпів І їм покорився? (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 228).

Ілюстрації