Змикати
Змика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. зімкнути, -кну, -неш, гл. 1) Сводить, свести судорогой. Ном. № 456, стр. 282. Зомкнуло пальці. Славяносерб. у. 2) Закрывать, закрыть. Зомкнула очі. Гроб. 319. 3) О водѣ: покрывать, покрыть. А вже дідові по шию вода забірає... А вже дідові чупер вода зімкнула. Гол. 1. 204.
Зміст
[сховати]Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗМИКАТИ, аю, аєш, недок., ЗІМКНУТИ, ну, неш, док., перех.
1. Наближаючи впритул одне до одного, з'єднувати (перев. краї, кінці чого-небудь). Зімкнувши чорні брови, він нахмурено поглядав на паперові гроші, що лежали перед ним на столі (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 81); Ще тиждень тому на цукробуряковій плантації вирізнялись рядки, а зараз буйна зелена гичка вже зімкнула крони (Василь Минко, Ясні зорі, 1951, 84);
// перен. Створювати зв'язок між ким-, чим-небудь. Органи ЦКК — РСІ повинні були якомога тісніше зімкнути апарат з масами, поставити його під постійний і дійовий контроль трудящих (Комуніст України, 1, 1963, 37).
// Змикати (зімкнути) коло (кільце): а) охоплювати кого-, що-небудь кільцем. Ось дуб — могутній велетень — розрісся одинцем. Ми втрьох його обхопимо та кола не зімкнем! (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 59); б) (військ.) завершувати, закінчувати оточення кого-, чого-небудь Батальйони зімкнули кільце оточення ворога; Змикати (зімкнути) лави (ряди): а) (військ., спорт.) максимально зменшувати дистанцію між людьми в лавах і між лавами. Весь батальйон гойднувся, зарипів чобітьми і в одну мить подався на правий фланг, тісно змикаючи ряди (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 539); б) досягати одностайності у рішеннях, діях; згуртовуватись, об'єднуватися для здійснення мети. Під прапорами соціалізму дедалі щільніше змикають свої лави трудящі країн капіталу (Комуніст України, 11, 1967, 78); Організовані робітники організовано довели справу до кінця і зімкнули ряди для дальшої роботи (Ленін, 20, 1950, 437).
2. Закривати, стуляти (губи, повіки), заплющувати (очі). Обурений до глибини душі, ..якнайтісніше змикав [Федір] тонкі губи (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 39); Зімкнеш очі, то щебетання [соловейків], здається, голосніш розкочується (Марко Вовчок, I, 1955, 345); Світло ріже очі, і так хочеться на секунду покласти голову на руки і зімкнути повіки (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 29);
// Спричинятися до закривання, стуляння (губ, повік), до заплющування (очей). Я ліг уже спати, все крутилося кругом мене, одна тілько пісня та якось тихо-тихенько чулась і змикала очі… (Панас Мирний, V, 1955, 333);
♦ Не змикати (зімкнути) очей (повік); [І, ні] на волосину не змикати (зімкнути) очей — не мати змоги заснути навіть на короткий час. Уже й за північ перейшло, вже й світання у вікно заглядає, а Марія ще й очей не змикала (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 46); Цієї ночі він не змикав повік і до самісінького ранку писав (Натан Рибак, Що сталося.., 1947, 165); Одна тільки Марина.. не змикала ні на волосину очей за всю ту ніч... (Панас Мирний, I, 1954, 119); Зімкнути уста навіки (навік) — померти, загинути. Якщо навік зімкну уста, щоб написав листа, щоб розповів про смерть мою у першому бою (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 138).
3. тільки 3 ос., розм., рідко. Те саме, що корчити. Судорога змикала ноги;
// безос. Бувало, як здою корів — не розведу пальців, змикає руки, стягує жили (Костянтин Гордієнко, Цвіти.., 1951, 37).
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ЗМИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗІМКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех.
1. Наближаючи впритул одне до одного, з’єднувати (перев. краї, кінці чого-небудь). Зімкнувши чорні брови, він нахмурено поглядав на паперові гроші, що лежали перед ним на столі (Коцюба, Нові береги, 1959, 81); Ще тиждень тому на цукробуряковій плантації вирізнялись рядки, а зараз буйна зелена гичка вже зімкнула крони (Минко, Ясні зорі, 1951, 84);
// перен. Створювати зв’язок між ким-, чим-небудь. Органи ЦКК — РСІ повинні були якомога тісніше зімкнути апарат з масами, поставити його під постійний і дійовий контроль трудящих (Ком. Укр., 1, 1963, 37).
Змика́ти (зімкну́ти) ко́ло (кільце́): а) охоплювати кого-, що-небудь кільцем. Ось дуб — могутній велетень — розрісся одинцем. Ми втрьох його обхопимо та кола не зімкнем! (Забіла, У.. світ, 1960, 59); б) (військ.) завершувати, закінчувати оточення кого-, чого-небудь. Батальйони зімкнули кільце оточення ворога; Змика́ти (зімкну́ти) ла́ви (ряди́): а) (військ., спорт.) максимально зменшувати дистанцію між людьми в лавах і між лавами. Весь батальйон гойднувся, зарипів чобітьми і в одну мить подався на правий фланг, тісно змикаючи ряди (Кучер, Чорноморці, 1956, 539); б) досягати одностайності у рішеннях, діях; згуртовуватись, об’єднуватися для здійснення мети. Під прапорами соціалізму дедалі щільніше змикають свої лави трудящі країн капіталу (Ком. Укр., 11, 1967, 78); Організовані робітники організовано довели справу до кінця і зімкнули ряди для дальшої роботи (Ленін, 20, 1950, 437).
2. Закривати, стуляти (губи, повіки), заплющувати (очі). Обурений до глибини душі, ..якнайтісніше змикав [Федір] тонкі губи (Збан., Сеспель, 1961, 39); Зімкнеш очі, то щебетання [соловейків], здається, голосніш розкочується (Вовчок, І, 1955, 345); Світло ріже очі, і так хочеться на секунду покласти голову на руки і зімкнути повіки (Собко, Скеля.., 1961, 29); // Спричинятися до закривання, стуляння (губ, повік), до заплющування (очей). Я ліг уже спати, все крутилося кругом мене, одна тілько пісня та якось тихо-тихенько чулась і змикала очі… (Мирний, V, 1955, 333);
◊ Не змика́ти (зімкну́ти) оче́й (пові́к); [І, ні] на волоси́ну не змика́ти (зімкну́ти) оче́й — не мати змоги заснути навіть на короткий час. Уже й за північ перейшло, вже й світання у вікно заглядає, а Марія ще й очей не змикала (Цюпа, Назустріч.., 1958, 46); Цієї ночі він не змикав повік і до самісінького ранку писав (Рибак, Що сталося.., 1947, 165); Одна тільки Марина.. не змикала ні на волосину очей за всю ту ніч… (Мирний, І, 1954, 119); Зімкну́ти уста́ наві́ки (наві́к) — померти, загинути. Якщо навік зімкну уста, щоб написав листа, щоб розповів про смерть мою у першому бою (Гонч., Вибр., 1959, 138).
3. тільки 3 ос., розм., рідко. Те саме, що ко́рчити. Судорога вмикала ноги; // безос. Бувало, як здою корів — не розведу пальців, змикає руки, стягує жили (Горд., Цвіти.., 1951, 37). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 618.
Змикати, ка́ю, єш, сов. в. зімкнути, кну, неш, гл.
1) Сводить, свести судорогой. Ном. № 456, стр. 282. Зомкнуло пальці. Славяносерб. у.
2) Закрывать, закрыть. Зомкнула очі. Гроб. 319.
3) О водѣ: покрывать, покрыть. А вже дідові по шию вода забірає… А вже дідові чупер вода зімкнула. Гол. 1. 204.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
Змикати
• 1) змикати — а/ю, а/єш, недок., зімкну/ти, ну/, не/ш, док., перех. 1) Наближаючи впритул одне до одного, з єднувати (перев. краї, кінці чого небудь). || перен. Створювати зв язок між ким , чим небудь. Змикати лави. 2) Закривати, стуляти (губи, повіки),… … Український тлумачний словник
• 2) змикати — змикати: улепетывать, убѣгать [ІФ,1890] втікати [I] … Толковый украинский словарь
• 3) змикати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
• 4) зімкнути — див. змикати … Український тлумачний словник
• 5) змикання — я, с. Дія за знач. змикати і змикатися … Український тлумачний словник
• 6) змикаючий — а, е. Дієприкм. акт. теп. ч. до змикати … Український тлумачний словник
• 7) стикати — а/ю, а/єш, недок., зіткну/ти і рідко стикну/ти, ну/, не/ш, док., перех. 1) Штовхаючи кого , що небудь назустріч одне одному, змушувати ударятися. || перен. Призводити до протиріччя, викликати сутички. 2) перен. Змушувати вступити в які небудь… … Український тлумачний словник
• 8) стуляти — я/ю, я/єш і сту/лювати, юю, юєш, недок., стули/ти, стулю/, сту/лиш, док., перех. 1) Наближаючи впритул одне до одного, щільно з єднувати (предмети або краї предметів). || З єднувати докупи частини чого небудь. || розм. Складати що небудь розкрите … Український тлумачний словник
• 9) заплющувати — заплющити (закривати повіками очі), сплющувати, сплющити, приплющувати, приплющити, плющити, змикати, зімкнути, склепляти, склепити Пор. мружити, стуляти I … Словник синонімів української мови
• 10) з'єднувати — I = з єднати (об єднувати одну з одною окремі частини деталі, кінці тощо), сполучати, сполучувати, сполучити, єднати; схоплювати, схопити, прихоплювати, прихопити (перев. швидко / тимчасово); зчіплювати, зчепити, зчленовувати, зчленувати (деталі … Словник синонімів української мови
• 11) стуляти — I = стулити (зводити що н. упритул), стулювати, змикати, зімкнути; підтягати, підтягувати, підтягти, підтягнути, підбирати, підібрати, піді[о]бгати (губи); склепляти, склепити (уста, очі, повіки тощо) Пор. заплющувати II ▶ див. закривати 2), з… … Словник синонімів української мови
Ілюстрації
![]() |
![]() |