Злість

Злість, зло́сти, ж. 1) Злость. К. Іов. 48. Чуб. ІІІ. 356. І од злости зубами скрегоче. Шевч. 21. Зо злості болять кості. Ном. № 2934. На злість моїй жінці нехай мене б’ють. Ном. № 2813. 2) Зло. — учинити. Сдѣлать зло. Ой ви, чумаченьки, ой ви, молоденькі, не вчиніте злости: поховайте моє тіло, щоб не розніс ворон кости. Нп.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗЛІСТЬ, злбеті, жін.

1. Почуття недоброзичливості; злоба (у 1 знач.). Було й так, що пан.. бив [хлопця].. Гірко прийшлося хлопцеві таке життя, злість накипіла в молодому серці (Панас Мирний, I, 1949, 261); Тимко стояв, знявши картуза, і чорна грудка злості на брата розтавала у його серці (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 349).

2. Почуття роздратування, гніву, досади; розлюченість. Вона замітала горниці й кидала стільцями од злості (Нечуй-Левицький, II, 1956, 78); Він заговорив роздратовано, із злістю: — Вже донесли (Олесь Донченко, V, 1957, 555). ♦ Злість бере (брала, взяла, забирає і т. ін.) — те саме, що Зло бере (брало, взяло, забирає і т. ін.) (див. зло 1). Навіть злість брала, що Іван так побивається дуже за нею (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 339); Починала забирати злість. Скільки роботи, а воно [сонце], як нарочищо, світить (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 14); Зганяти (згонити, зігнати, зогнити) злість див. зганяти; Зривати (зірвати) свою злість див. зривати; Ковтати злість див. ковтати; На злість — те саме, що На зло (диз. зло 1). Молоді й посивілі Карнавалять на. вулиці там [у Севільї]: Не тому, що безжурне дозвілля, А навмисне — на злість ворогам! (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 11); Як (наче і т. ін.) на злість — те саме, що Як (наче і т. ін.) на зло (див. зло 1). Погода тут, як на злість, бридка — іде сніг і зараз розтає, вітер противний (Леся Українка, V, 1956, 323). Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 595.

"Словопедія"

ЗЛІСТЬ (почуття недоброзичливості) злоба, лють, (особлива осоружність) розм. шал, жовч.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ЗЛІСТЬ, зло́сті, ж.

1. Почуття недоброзичливості; злоба (у 1 знач.). Було й так, що пан.. бив [хлопця].. Гірко прийшлося хлопцеві таке життя, злість накипіла в молодому серці (Мирний, І, 1949, 261); Тимко стояв, знявши картуза, і чорна грудка злості на брата розтавала у його серці (Тют., Вир, 1964, 349).

2. Почуття роздратування, гніву, досади; розлюченість. Вона замітала горниці й кидала стільцями од злості (Н.-Лев., II, 1956, 78); Він заговорив роздратовано, із злістю: — Вже донесли (Донч., V, 1957, 555).

◊ Злість бере́ (бра́ла, взяла́, забира́є і т. ін) — те саме, що Зло бере́ (бра́ло, взяло́, забира́є і т. ін.) (див. зло1). Навіть злість брала, що Іван так побивається дуже за нею (Коцюб., II, 1955, 339); Починала забирати злість. Скільки роботи, а воно [сонце], як нарочито, світить (Ле, Ю. Кудря, 1956, 14); Зганя́ти (зго́нити, зігна́ти, зогна́ти) злість див. зганя́ти; Зрива́ти (зірва́ти) свою́ злі́сть див. зрива́ти; Ковта́ти злість див. ковта́ти; На злість — те саме, що На зло (див. зло1). Молоді й посивілі Карнавалять на вулиці там [у Севільї]: Не тому, що безжурне дозвілля, А навмисне — на злість ворогам! (Мур., Осінні сурми, 1964, 11); Як (на́че і т. ін.) на злість — те саме, що Як (на́че і т. ін.) на зло (див. зло1). Погода тут, як на злість, бридка — іде сніг і зараз розтає, вітер противний (Л. Укр., V, 1956, 323).

Іноземні словники

ЯНДЕКС словари

Кратко Подробно Все примеры злість перевод с украинского на русский Существительное ж (род. злості) — злость, злоба; (состояние) озлобление, ожесточение

Ілюстрації

Медіа

Матеріал з Вікіпедії

Злість — почуття недоброзичливості; злоба. Почуття роздратування, гніву, досади; розлюченість. Це почуття виражає сильну емоцію, яка спрямовується на певний об'єкт. Емоція виникає як специфічна реакція на ситуацію, що перешкоджає у задоволенні потреби. Злість може бути пов'язаною з отриманою психологічною травмою. Злість, в залежності від ситуації, може як заважати людині («засліплювати» її розум), так і мобілізувати її можливості.