Злодій

Зло́дій, -дія, м. 1) Воръ. Казали їй руки ізв’язати; посадили між злодіями, між убійниками, молоду та добру. МВ. II. 193. Не так лютує голий злодій, коли не має що украсть, як наш латин тут розгнівився. Котл. Ен. IV. 48. Хто перелазить в кошару, той злодій. Не піймавши, не кажи злодій. Посл. 2) Раст. = Гречка дика. Вх. Пч. І. 9. 3) Нас. короѣдъ, Bostrychus. Вх. Пч. І. 5.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗЛОДІЙ, я, чол.

1. Той, хто займається злодійством. Брат Соловейків злодій: украв сивого вола в Кайдаша та і загнав на злодійський ярмарок у Жашків (Нечуй-Левицький, II, 1956, 11); Стріляв ..папа в злодіїв, що залізли крізь вікно і винесли з дому геть чисто всю одежу (Юрій Смолич, II, 1958, 14); * У порівняннях. Я той самий, котрого ви років п'ять тому назад боялись, як злодія, мало не розбійника... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 450); // Про звірів, птахів, що крадуть їстівне. Не розбігається [гурт овець] одно туди, друге сюди, так, як рогата худоба. А все купою. Г-ге! А медвідь, злодій, тілько й чекає на те (Іван Франко, IV, 1950, 25); Хитруватий злодій-лис Лантух гречки тихо вніс (Михайло Стельмах, Колосок.., 1959, 72).

2. Зрадник, злочинець. Не спиться вам, парламентські витії, Масні злодії, в орденах кати (Максим Рильський, III, 1961, 71). ♦ Кишеньковий злодій див. кишеньковий; На злодієві шапка горить див. шапка.

Вікіпедія

Злодій, злочинець — людина, що чинить злодіяння, злочини в тій чи іншій системі цінностей чи законів, зокрема людина, що чинить злодіяння з погляду іншої людини, групи людей, людства в цілому тощо. Протилежністю злодія є добродій.