Злий

Злий, -а, -е.

1) Злой. МВ. II. 175.

 Зняли з нього головоньку злії басурмани. Мет. 79. 

2) Дурной, нехорошій.

 Хто чинить хоч добрее, хоч злее в первий раз, не буде таково, як не першина. Ном. № 105. 
 Ой не їдь, рідненький, бо дороженька злая. Мет. 32. 
 Ой, дитино моя мила, що ти злого учинила? Чуб. III. 356. 
 Як я тобі вина дам, коли на тобі злий жупан? Чуб. V. 920. 

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970 - 1980)

ЗЛИЙ, зла, зле.

1. Сповнений злості, ворожнечі, недоброзичливості; протилежне добрий (про людину).

 — О сину! ..Чи я ж тебе на те родила, Щоб згинув ти од злих людей? (Іван Котляревський, I, 1952, 232);

 [Явдоха:] Скільки ти не знай, а як у тебе серце зле, то й те, що знаєш, — не на добро воно людям, 
 а на лихо та на безголов'я піде (Панас Мирний, V, 1955, 151); 

 Він, як і всі його предки, що споконвіку жили над Дніпром, вірив у те, що на світі є боги добрі 
 і боги злі (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 17); 

// у знач. ім. злий, злого, чол.; зла, злої, жін. Про злобну, недоброзичливу людину.

 І не встануть з праведними Злії з домовини. Діла добрих обновляться, Діла злих загинуть (Тарас Шевченко, I, 1963, 339); 

// Сповнений гніву, сердитий на кого-, що-небудь.

 Кіт Вовкові сказав: ..«Біжи ж, аж ген живе Трохим!» «Трохим? боюсь зійтися з ним: 
 З весни ще злий він за ягнятко!» (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 5); 

 — Всі на мене злі, а я ще зліший, — засміявся Джмелик (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 516); 

 Зайшов [генерал] до хати розчервонілий, злий, навіть не привітався до Устима (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 40); 

// Надзвичайно лютий, хижий, кровожерний (про хижаків, зміїв і т. ін.).

 Бачить хлоп, що сам не зможе Злого лиса доконать, 
 Ось почав він, що є сили, Жінку з хати викликать (Іван Франко, XIII, 1954, 268); 

 [Сербин:] На калині тій між темними вітами злая гадина в'ється... (Степан Васильченко, III, 1960, 35); Злі собаки; 

// Який виражає злість, злобу.

 Баба Палажка не одказала на її [Параски] привітання. Вона тільки блиснула на неї злими маленькими 
 чорними очима (Нечуй-Левицький, II, 1956, 337); 

 Воно, мале, з блискучим пронизливим поглядом, стоїть, розкарячившись, на килимній тачанці, 
 тонкі злі губи міцно стиснуті (Олесь Гончар, II, 1959, 235); 

 Жінка остовпіла і дивилась на нас поглядом, що раз у раз мінився з запитливого на лякливий, 
 із спокійного на злий (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 81); 

 Обличчя Кульчицького стало злим і роздратованим (Василь Козаченко, Нові Потоки, 1948, 233); 

Злий голос.

♦ Бодай все зле та лихе кому — побажання нещастя кому-небудь. — Ні, не моя нива! не моя! а того... бодай йому все зле та лихе!.. — скаженіє Роман (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 107); Злий геній див. геній; Злий дух див. дух; Зла личина — уживається як лайливий вираз. — Він же, зла личина, ось що у кишені носить (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 335); Під злу руку — коли людина буває дуже розгніваною. Розтривожився Дмитрій [Дмитро], збентежився. Під таку злу руку ввійшов розшуканий дружинниками Іванко (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958» 207); Злі язики — люди, які займаються плітками; наклепники. А Добрість не вважа на злії язики, Не пристають людські до неї побрехеньки (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 43).

2. Викликаний, пройнятий злістю, злорадством, недоброзичливістю.

 Вода все сполоще, лиш злого слова ніколи (Номис, 1864, № 12867); 

 [Олеся:] Коли-ж тут раптом обхопить, мов перевеслом, інша глумлива та зла думка (Марко Кропивницький, II, 1958, 267); 

 — То почекай, Любо, щось маю сказати! — пізно схоплюється Салоган. — 
 А ви своїй жінці скажіть! — з-за плеча кинула злий смішок (Михайло Стельмах, I, 1962, 345);
 
  Працюй же, друже мій, у людство вір, Грудьми ставай назустріч злій погрозі (Максим Рильський, III, 1961, 308); 

// В якому виявляється жорстокість, нещадність.

 Пан слідчий глибоко переконаний, що вони.. не мали злого наміру вчинити перед державою злочин (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 87);

Злі вчинки.

3. Який завдає надзвичайно тяжких страждань, мук, неприємностей; жорстокий.

  А там десь геть її дочка мала В гарячці злій без пам'яті металась (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 193); 

 [Едіта:] Вчителю шановний! Ви не одійдете від мене в гтві, не завдасте такої злої кари мені за 
 необачність мого сина (Леся Українка, III, 1952, 27); 

Злий біль; Зла журба.

4. Поганий, несприятливий (про час).

 — Злі часи настали! — почувся голос, і мама оглянулася. По голосу не можна було впізнати, 
 хто це сказав (Іван Чендей, Поєдинок, 1962, 47);

  Ми удвох дивились «Катерину». Слухали тяжкі її жалі, День її недовгий, 
 злу годину В давнім, у Шевченковім селі (Андрій Малишко, Віщий голос, 1961, 66); 

 Він вважав для себе цей рік злим (Натан Рибак, Помилка.., 1940, 75); 

// Нещасливий, злиденний.

 Зле безталання Зострінеться всюди, І на шляху і без шляху (Тарас Шевченко, I, 1963, 227); 

 На якусь мить їй навіть привиділось, що це він і є, що це їх разом зла доля закинула 
 в цю страхітливу пастку [полон] (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 122); 

// Який містить у собі або несе людям зло; згубний.

 — Жінко, пильнуй їх [синів], вони на дуже злій дорозі (Іван Франко, VIII, 1952, 151);

 На злото в трюмі — жде казна. Тебе, корсара, — зла тюрма (Юрій Яновський, V, 1959, 54).

5. Який досяг найвищого ступеня у своєму вияві; сильний, лютий.

 Їх очі стрілись на мент, як кремінь і кресало у злій боротьбі... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 301);

 Жахів спиняючи гонитву і сили стримуючи злі, ми ведемо невтомну битву за мир народів 
 на землі (Микола Упеник, Укр. поема, 1950, 130);

 За вікном гуде тільки вітер злий (Володимир Сосюра, II, 1958, 22).

6. розм. Шкідливий, отруйний. Зо злої трави не буде доброго сіна (Номис, 1864, № 7148); Злий кукіль; Зле сім'я.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 592.

Ілюстрації