Зле

Зле, нар. 1) Зло. 2) Дурно, плохо, нехорошо. Зле без дружини жити. Лукаш. 115. Чуб. V. 22.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗЛЕ, присл. 1. Погано, недобре. Віз перевернеш, сніп зле зв'яжеш — Три шкіри спустять гайдуки (Іван Франко, X, 1954, 267); [Бабуся:] Хай занадто не белькоче [Індик], Крил без толку не волоче, Бо розсердиться Ведмідь, І скінчиться зле обід (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 488). 2. Сердито, із злом. * Образно. З хутора, з-під ожередів соломи часто й зле гавкали кулемети (Андрій Головко, I, 1957, 64). 3. у знач. ім. зле, злого, сер., рідко. Те саме, що зло 1 1. [Кнур:] Хіба ж я чого лихого їй жадав, хіба ж я зле замишляв? Я ж хотів, як краще... (Панас Мирний, V, 1955, 84); — Вчора звів одного на зле, сьогодні другого, завтра третього (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 465). 4. у знач. присудк. сл., кому і без додатка. Про несприятливі, погані умови, обставини життя і т. ін. — Чи хутко поїдемо звідси? — питався він. — А хіба що? — Як собі хочете, а мені тут зле (Юрій Смолич, I, 1958, 84); — Йому не вгодиш; переступи — зле, не доступи — зле; все бісом дивиться! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 29). 5. у знач. присудк. сл., кому. Про поганий фізичний або моральний стан людини. Я стаю на хвилинку, щоб тільки перекласти шинку на другу руку, і відчуваю раптом, що мені зле (Іван Микитенко, II, 1957, 120).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Зле нар. 1) Зло. 2) Дурно, плохо, нехорошо. Зле без дружини жити. Лукаш. 115. Чуб. V. 22.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ЗЛЕ, присл. 1. Погано, недобре. Віз перевернеш, сніп зле зв’яжеш — Три шкіри спустять гайдуки (Фр., X, 1954, 267); [Бабуся:] Хай занадто не белькоче [Індик], Крил без толку не волоче, Бо розсердиться Ведмідь, І скінчиться зле обід (Олесь, Вибр., 1958, 488). 2. Сердито, із злом. * Образно. З хутора, з-під ожередів соломи часто й зле гавкали кулемети (Головко, І, 1957, 64). 3. у знач. ім. зле, зло́го, с., рідко. Те саме, що зло1 1. [Кнур:] Хіба ж я чого лихого їй жадав, хіба ж я зле замишляв? Я ж хотів, як краще… (Мирний, V, 1955, 84); — Вчора звів одного на зле, сьогодні другого, завтра третього (Крот., Вибр., 1959, 465). 4. у знач. присудк. сл., кому і без додатка. Про несприятливі, погані умови, обставини життя і т. ін. — Чи хутко поїдемо звідси? — питався він. — А хіба що? — Як собі хочете, а мені тут зле (Смолич, І, 1958, 84); — Йому не вгодиш; переступи — зле, не доступи — зле; все бісом дивиться! (Коцюб., І, 1955, 29). 5. у знач. присудк. сл., кому. Про поганий фізичний або моральний стан людини. Я стаю на хвилинку, щоб тільки перекласти шинку на другу руку, і відчуваю раптом, що мені зле (Мик., II, 1957, 120).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

зле присл. 1) Погано, недобре. 2) Сердито, зі злом. 3) у знач. ім. зле, зло́го, с., рідко. Те саме, що зло I 1). 4) у знач. присудк. сл., кому і без додатка. Про несприятливі, кепські умови, обставини життя і т. ін. 5) у знач. присудк. сл., кому. Про кепський фізичний або моральний стан людини.

Ілюстрації