Зирно

Зи́рно, нар. Зорко. Крізь туман письменства клятий зирно прозирнула. К. ХП. 49. Слово «зирно» — це діалектна або розмовна форма літературного слова «зерно». Воно використовується в деяких регіонах України, зокрема в західних областях, у народній творчості, фольклорі, а також у художніх текстах, щоб передати атмосферу простоти, сільського життя або автентичної української мови. У прямому значенні «зирно» — це насіння злакових культур, з якого виростає хліб. Це основа харчування, символ життя, добробуту й родючості. Наприклад: «Бабуся засівала поле добрим зирном, аби був щедрий урожай». У переносному значенні воно може означати суть або початок чогось: «зирно істини», «зирно думки». Також його вживають у філософських і духовних текстах як символ віри, добра чи любові, що проростає в серці. Слово має м’яке й тепле емоційне забарвлення, асоціюється з сільським життям, хлібом, теплом, бабусиною хатою. У піснях, казках і віршах його часто вживають для створення народного колориту, наприклад: «Посіваймо добре зирно — виросте нам хліба мирно!». У повсякденному мовленні його використовують переважно старші люди або мешканці сільської місцевості, хоча воно може бути впізнаваним і серед молоді завдяки святам, фольклору чи літературі.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Зовнішні посилання

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут мистецтв}}