Здовольни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Удовлетворить, удовольствовать. Розуму, чув не раз я од учених, ніяк не можна здовольнить. О. 1861. VII. 15. Нічого Бот гнівити, усім Бог здовольнив. Г. Барв. 424.
