Здвиження

Здви́ження, -ня, с. Здвиг 2. ХС. І. 78. Ракове здви́ження. Такъ отвѣчаютъ тому, кто доискивается праздника тогда, когда его нѣтъ. Грин. І. 242.

Сучасні словники

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Здви́ження = Воздви́ження = Здви́ги = Че́сний Хрест — право­славне церковне свято на спомин обретіння царицею Єленою Чес­ного і Животворящого Хреста Гос­подня, зведеного нею на покло­ніння (14/27 вересня); назва свята Здвиження Чесного Хреста за на­родною етимологією пояснюється так: «На Здвиження земля здви­гається, повертається літо на зиму і гади ховаються в землю», тому віднині наступають холодні дні й птиці відлітають до вирію; за на­родною уявою, на Здвиження усі гади землі сповзаються в одне міс­це під землею і знаходяться там усю зиму, до першого весняного грому; там нібито вони лижуть га­дючий камінь; вважалося, що небезпечно в цей день ходити до лі­су; за повір’ям, у день Здвиження не треба починати будь-яку спра­ву, вона напевне закінчиться не­вдачею. Поїхав ото я саме під Чес­ного Хреста у ліс дрова рубати (Б. Грінченко). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 241-242.

Здвиження - це...

Здвиження - це одне з головних свят у східній християнській традиції. Походить воно з першої половини IV століття, коли у Єрусалимі було знайдено хрест, на якому розіп’яли Ісуса Христа.

Походження свята

У давні часи римські імператори робили численні спроби знищити все про життя й діяння Ісуса Христа. Один з імператорів — Андріан — віддав наказ засипати землею священну гору Голгофу, а також Гроб Господень. На штучно створеному імператором пагорбі було збудовано святилище богині Венери та поставлено статую бога Юпітера, де складали жертвоприношення. Хрест Господень знайшли 325 чи 326 року за часів святого рівноапостольного Костянтина Великого — першого імператора, який став християнином та легалізував християнську церкву в Римській імперії. Як повідомляють церковні історики IV століття, мати Костянтина свята рівноапостольна Олена на прохання сина поїхала до Єрусалиму, щоби знайти місця, пов’язані з подіями земного життя Ісуса Христа, а також відшукати хрест, чудесне видіння якого стало для Костянтина знаком перемоги над супротивником. Тривалий час її пошуки не мали успіху. І нарешті святині було знайдено під храмом язичницької богині Венери. Храм негайно зруйнували й витягли на світ Божий християнські цінності: Гроб Господень, хрест, на якому було розп'ято Спасителя, та чотири гвіздки, якими начебто було прибито Сина Божого до хреста. За деякими переказами, було знайдено не один, а цілих три хрести й дощечку з написом, зробленим за наказом Понтія Пілата. Патріарх Макарій вирішив дізнатися, на якому ж саме хресті було розіп'ято Ісуса Христа, тому почав накладати по черзі кожен хрест на покійного. Коли на людину було покладено хрест Господній, мрець ожив. Від скупчення великої кількості людей не всі могли бачити і цілувати Хрест Господній; тоді Патріарх Єрусалимський Макарій піднявся на відвищення і воздвиг Хрест так, щоб народ міг його бачити. Ця подія і була покладена в основу богослужбового чина Воздвиження Хреста. Частинки Животворящого Хреста були розіслані по всій імперії. У народі це свято називають значно коротше — Здвиженням. "На Здвиження земля движиться ближче до зими", а тому від цього часу настають холодні дні й птахи відлітають до вирію. Вирій, за народними уявленнями, - це тепла країна, де ніколи не буває зими і де живуть тільки птахи і змії. Першою до вирію летить зозуля, бо вона є ключницею вирію: "У неї золотий ключ від тієї країни". Також не можна ходити сьогодні до лісу, оскільки до вирію не тільки летять птахи, але й повзуть змії, тому прогулянка може бути небезпечною. У цей день в Україні у кафедральних соборах здійснюють обряд воздвиження хреста. Прикрашений квітами або кольоровими стрічками хрест високо підіймають та опускають до землі.

Народні звичаї

Друга народна назва Здвиження - Ставровий день (від stauros - хрест). Багато прислів'їв пояснюють, що саме відбувається у природі цього дня: «На Здвиження земля движиться ближче до зими», «Хліба з поля до комори здвигнулися», «Здвиження літо до зими здвигнуло», «Високо летять гусі на Здвиження - до високих повеней на весні, низько - до низьких». Відлітають у вирій, теплі краї, перелітні птахи. Наші предки вважали, що першою відлітає і останньою повертається зозуля. Тому її називали ключницею вирію. Разом з птахами до вирію перебираються й усі гади** земні. Цього дня заборонялося до лісу ходити, щоб гадюки не затягнули до своєї ями. Якщо ж гадюка вкусить людину, то їй закриті двері до вирію і вона замерзне узимку. Селяни завершували роботу в полі та городі, заготовлювали овочі на зиму і обгортали стовбурці молодих дерев «від зайців».

Народні прикмети

1. Птахи дружно відлетіли у вирій - чекати суворої зими. 2. Журавлі полетять на Микити (28 вересня) - Покрова (14 жовтня) буде морозна; коли не полетять - зима настане пізніше. 3. Павутиння стелиться повсюдно - до тепла; мало павутиння - на суху осінь. 4. Осіння павутина - на ясну і погідливу погоду. 5. Добре вродив щавель - на теплу зиму. 6. Гуси летять високо - осінь буде тривалою. 7. Гуси свійські тримають дзьоби в пір'ї - перед заморозками. 8. Сире літо, а тепла осінь - довгою буде зима. 9. Бабине літо непогідне - осінь суха. 10. Дощ уранці, що бабині танці; дощ в обід - запрягай, додому їдь!

Ілюстрації