Згуста

Згуста, нар. Въ выраж. Зчаста-згуста. Часто. Вх. Зн. 22.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗГУСТА, присл., діал. 1. Густо. Уявіть собі: весь світ — Величезний книш плескатий,.. Звізди — мак, котрим весь книш Поприсипуваний згуста (Іван Франко, X, 1954, 111). 2. Часто. Згуста хожу собі на спацер і беру собі когось з моїх добрих людей (Василь Стефаник, III, 1954, 169); // Багато. — Не пам'ятаю певно, що саме я оповідала, — продовжує Настя, витерши краєм долоні куточки вологих уст. — Тільки чула — плескали мені згуста!.. (Володимир Бабляк, Випш. сад, 1960, 120).