Згода

Зго́да, -ди, ж. 1) Согласіе; миръ. Пригоди учать згоди. Ном. № 1751. Лучча солом’яна згода, як золота звада. Ном. № 3279. 2) Соглашеніе, примиреніе. Пани, теє зрозумівши, згоду учинили, підкинувшись під Умань, Гонту ізловили. Макс. (1834). 126.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Джерела та література

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ЗГО́ДА, и, жін.

1. Позитивна відповідь, дозвіл на що-небудь. Річард схиляє голову на знак згоди (Леся Українка, III, 1952, 70); — Треба, щоб Федір усиновив Олега. Правда, якщо рідний батько живий, то для суду його письмова згода потрібна (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 80); Дуже задоволена [Марина Костянтинівна] з того, що так легко.. удалося їй дістати згоду чоловіка на її від'їзд (Андрій Головко, II, 1957, 590); // Вияв бажання щось робити. Про його згоду у нас працювати не могло бути й мови (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 48).

Давати (дати) згоду — погоджуватися. [Кривоніс:] Хан примусив залишити сина? І ти дав згоду? [Хмельницький:] Так (Олександр Корнійчук, I, 1955, 228); За згодою кого, чиєю — коли хто-небудь погоджується на щось, дозволяє що-небудь. Дивізія справді мала на озброєнні чимало броньовиків, але їх, як і артилерію, корніловські командири за згодою головнокомандувача вирішили навмисне на парад не виводити (Олесь Гончар, II, 1959, 365); Аби (якщо) ваша (твоя і т. ін.) згода — якщо ви (ти і т. ін.) погоджуєтесь. Я сам, піду, аби ваша згода! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 114).

2. Взаємна домовленість; порозуміння. Нехай краще загине кілька людей, аніж ціле село. Важка таємна згода запанувала між людьми (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 97); — Там [у «Положенні»] чорним по білому написано, що незалежно від полюбовної згоди поміщик може в усякий час вимагати від селян обміну необхідної йому землі (Михайло Стельмах, I, 1962, 348).

3. Спільність поглядів, думок і т. ін.; одностайність. Ставши царем, Василій Шуйський дав обіцянку правити країною в згоді з боярами (Історія СРСР, I, 1956, 156).

4. Взаємна дружба, мирні стосунки. — А то вже так: де згода, там і вигода, — сказав [Цигуля] спокійно і розважливо. — Продержались тиждень озеряни і ще продержаться. Дружній череді вовк не страшний (Андрій Головко, II, 1957, 328); Братерським словом озовись [Тарасе] з могили, Подай нам заповіт святої згоди (Микола Зеров, Вибр., 1966, 437).

В згоді — у дружбі, мирно, злагоджено. В згоді, В братерстві республіки наші цвітуть (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 6).

5. Союз, об'єднання. Вони [червоногвардійці] брали рушницю проти згоди імущих класів (Ленін, 27, 1951, 266).

6. у знач. стверджувальної част. Означає підтвердження чого-небудь, погодження з чимось; гаразд, хай буде так. [Функе:] Ну, добре, згода. Я згоден на цей шлюб, якщо ви, люб'язний сусіде, зробите мені маленьку поступку (Іван Кочерга, II, 1956, 178); — Зробіть це для мене, Катре! Згода? Катря здвигнула плечима, на цей раз уже справді вагаючись (Андрій Головко, II, 1957, 193). Інформована згода — рішення взяти участь у клінічному випробуванні, яке має бути складено в письмовій формі, датоване та підписане, приймається добровільно після належного поінформування про характер клінічного випробування, його значення, вплив та ризик, відповідним чином документально оформляється, приймається особою, яка спроможна дати згоду, або її законним представником; у виняткових випадках, якщо відповідна особа неспроможна писати, вона може дати усну згоду в присутності щонайменше одного свідка, який письмово засвідчує згоду пацієнта (добровольця) взяти участь у клінічному випробуванні. Письмова згода - підтвердження потенційним покупцем взяття на себе зобов’язань у разі визнання його переможцем сплатити ціну продажу та виконати умови продажу об’єкта приватизації. згода - іменник, жіночий рід, неістота ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА Називний згода згоди Родовий згоди згод Давальний згоді згодам Знахідний згоду згоди Орудний згодою згодами Місцевий на/у згоді на/у згодах Кличний згодо згоди