Звісен, -сна, -не, звісний, -а, -е. 1) Извѣстный. Звісна тобі печаль моя. Грин. III. 149. Грицько звісний п’яниця. 2) Ти звісен. Ты знаешь, тебѣ извѣстно. Ти звісен, між курми суддею я була. О. 1861. VII. 119.
