Заїчка

Заї́чка, -ки, ж. Ум. отъ заї́ка.

Сучасні словники

Слово «заїчка» є зменшувально-пестливою формою від слова «заєць» українською мовою. Воно часто використовується як лагідне звертання до когось, особливо до дитини або коханої людини. У переносному значенні може означати щось миле, ніжне, беззахисне.

Ілюстрації

Див. також

Як пестливе звертання до дітей або коханої людини: «Спи, моя заїчка», «Ти моя хороша заїчка!».

У казках або народних піснях часто зображає лагідну, беззахисну тваринку.

Синоніми Зайчик

Зайченятко

Зайцюня (розмовне)

Джерела та література

Український тлумачний словник (ОНУМ)

Словник української мови в 11 томах (Інститут мовознавства НАН України)

Народна усна творчість (казки, пісні) Грінченко Б. «Словарь української мови», т.1-4, 1907–1909.

Словник української мови: в 11 т. — К.: Наукова думка, 1970–1980.

Іваненко О. «Українські народні казки про тварин», Київ, 2005.

Іван Малкович, «Зайчикова книжечка», видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2000.