Запаска

Запаска, -ки, ж. 1) Женская одежда, замѣняющая юбку: кусокъ черной домотканной шерстяной матеріи, надѣваемый такъ, чтобы концы его сходились спереди; поверхъ этого куска, спереди, въ видѣ передника, надѣвается другой кусокъ такой же матеріи, синяго цвѣта; оба куска вмѣстѣ подвязываются краснымъ шерстянымъ поясомъ. Задній кусокъ называется просто запаска или задниця, передній — попередниця. Чуб. VII, 427, 428. Вас. 170. КС. 1893. V. 282. Мил. 156. 2) Родъ женскаго передника: а) полотнянаго бѣлаго, надѣваемаго къ юбкѣ. Гол. Од. 21, 50. б) шерстяного зеленаго или краснаго, надѣваемаго поверхъ плахти или опи́нки. Чуб. VII. 428. Kolb. I. 37. А я ж тую дрібну ряску заберу в запаску. Мет. 8. Ум. Запасонька, запасочка.

Сучасні словники

Запа́ска — традиційний жіночий одяг нижньої половини тіла. Запаскою також називали фартух («попередницю»).

Запаска — це незшитий чотирикутний шмат грубої неваляної вовняної тканини, з зав'язками на верхніх кутах.

Опис

Найдавнішим поясним одягом, що до сьогоднішнього дня зберігся на Гуцульщині, є запаски. їх ткали чиноватим переплетенням у вигляді вузького полотнища з туго скрученої тонкої вовняної пряжі. Орнамент, який складався з вузьких поперечних різнокольорових безузорних стрічок, утворювали застилами кольорових ниток поробка. Заможні жінки перетикали свої запаски металевими нитками — сухозолоттю. Звичайно носили дві запаски, які підперізували поясом. Під час польових робіт — одну пілку. Запаски побутували на Гуцульщині, Буковині й Поділлі.

Зав'язками прив'язують одну запаску спереду, а одну ззаду, таким чином, щоб обабіч та знизу було видно сорочку. Запаски були чорні, темно-синьої барви та зрідка червоні, тоді вони використовувались замість фартуха. Запаски у центральній та східній Україні вдягали у будний день, а на свята одягали плахти. Гуцули та частково бойки носили замість плахти 2 запаски, часто дуже вибагливо тканими з металевою та шовковою ниткою. Такі запаски були найчастіше жовтогарячої барви, інколи синьої чи зрідка й інших барв. Такі запаски були ткані в поперечні смуги. На сході України запаска називалася охватою , а передня частина — передницею. Передниця могла бути синього кольору або зеленого та червоного, переважно у дівчат.

У літературі

Сестру Дидона мала Ганну,

Насправді дівку, хоть куди,

Проворну, чепурну і гарну;

Приходила і ся сюди,

В червоній юпочці баєвій,

В запасці гарній фаналевій,

В стьонжках, намисті і ковтках.

— І. П. Котляревський, «Енеїда»

В народі

Серед народніх приповідок про запаску зустрічаємо й таку: «Як були ми молодими, то ходили по дубині у червоних запасках і сивизна на висках». Ця іронія скерована проти тих жінок, що занадто довго вважають себе молодими, бо ж червоні запаски носять дівчата та молоді жінки, що недавно повиходили заміж.

Ілюстрації

https://images.app.goo.gl/Xhd7P8s21L6qnaE88 https://images.app.goo.gl/pULfhpGv9qxtop6ZA