Замолоду

Замолоду, нар. Въ молодости. Вони замолоду услужали людім, а тепер, звісно, постаріли, немочні тепер стали. Екатериносл. у. Чи ти хочеш замолоду м’ясо їсти, чи на старість кістки гризти? Рудч. Ск. І. 162. Не дав їм Бог замолоду діток. Г. Барв. 188.

Сучасні словники

Онлайн-бібліотека українських словників "ГОРОХ"

ЗА́МОЛОДУ присл. За молодих літ, у молоді роки.
– Не дивись, що я тепер така стала, – постаріла, понікчемніла; а замолоду була красива, швидка, весела... і на язик гостра. (Панас Мирний)
– Треба, щоби молодий чоловік замолоду чогось навчився.... (І. Франко)
[Неофіт-раб:] До чого я дожився! Лихо тяжке! Жебрущим дідом замолоду став!... (Леся Українка)
Хлопці-брати порозходились із дому: старший, Пилип, у прийми пристав, а Федь замолоду в місті на заводі. (А. Головко)
Я замолоду був дуже бистрий. (Ю. Андрухович)

Ілюстрації