Замислити

Замислити. См. Щось задумувати, думать про щось, якусь ідею

Сучасні словники

Словник "Горох"

Див. замишля́ти. ЗАМИ́СЛЕНО . Присл. до зами́слити 2. Він подивився на мене пильно, зітхнув замислено. (С. Васильченко) Допивши свою філіжанку кави, він каже замислено, глибокодумно й повчально: – Треба шанувати людей. (В. Домонтович) За млявою стрілкою на циферблаті Замислено стежить старий чоловік. (М. Бажан)

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗАМИСЛИТИ, лю, лиш, док. 1. перех., з інфін. і без додатка. Вирішувати що-небудь зробити, обдумуючи план дій; задумувати щось Замислив я охитрувати вередуху (Марко Вовчок, VI, 1956, 312); В цьому році він замислив застосувати яровизацію ранніх сортів картоплі (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 34); Над грою озера, у лузі, У срібло кинувши вудки, Для вас я, білоруські друзі, Замислив тихі ці рядки (Максим Рильський, III, 1961, 273); // Виношувати таємні, підступні плани, спрямовані проти кого-, чого-небудь. [Храпко:] З своїм батьком замишляєте проти мене, та ще й в мій двір ходиш? Боні щоб твоя нога не була тута! (Панас Мирний, V, 1955, 158); Заздрість гадюкою в серце вповзає, І він замишляє діло недобре (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 427); — Мені лячно, гер гауптман. Ніж будь-коли ясніше бачу я, куди нас замислюють штовхнути наші нові друзі (Натан Рибак, Час, 1960, 23); Телемах же, з подвір'я прямуючи, бистрим Кроком пішов, женихам лиховісну замисливши згубу (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 290).

2. тільки недок., неперех., заст. Верховодити кимось, розпоряджатися чим-небудь. Порадь мене, гаю, яку милу брати! Узяв би багату — не схоче робити; Узяв би розумну — буде замишляти (Павло Чубинський, V, 1874, 495); Сам одягсь ошатно, одягнені діти, Слава богу, єсть що і жінці надіти, Мається й сусідів чим пошанувати, Та й у господарстві єсть чим замишляти (Іван Манжура, Тв., 1955, 221).

Ілюстрації