Закипати

Закипа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. закипіти, -плю, -пиш, гл. 1) Закипать, закипѣть. Казаночок закипає. Хата, 6. Закипіло сине море. Шевч. 48. 2) — кров’ю. Серце кров’ю закипає. Употребляется для выраженія высокой степени мучительныхъ душевныхъ страданій. Що в козака серце замірає, а в дівчини кров’ю закипає. Чуб. V. 135. 3) Начинать сердиться, разсердиться, разгнѣваться. Закипів же й я тоді: «Да ти, кажу, Якове, говори доладу!» МВ. І. 107. То же значеніе — гнівом. Злякаються усі правдиві люде і закиплять гнівом на нечестивих. К. Іов. 38. 4) Так шкура на тобі й закипить! Будешь вся избита. Г. Барв. 287.