Зазублювати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Зазублювати, -люю, -єш, сов. в. зазуби́ти, -блю́, -би́ш, гл. 1) Загинать, загнуть крючкомъ. 2) Дѣлать, сдѣлать зазубрины (на лезвіѣ и пр.), зазубривать, зазубрить. Ніж зазубив. 3) — зуби. Выставить зубы? оскалиться? Встрѣчено только въ нар. поговоркѣ: Лізе кусіка зза сусіка, зуби зазубила, очі заочила, руки заручила, ноги заножила. Зоря, 1883, стр. 323.
