Заздрощі

Заздрощі, -щей и -щів, ж., мн. Зависть, завистливость. Ком. І. 54. Що вже сестри з заздрощів не вигадували на меншу, а царевич з нею одружився. Стор. І. 70.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗА́ЗДРОЩІ, ів, мн. Те саме, що заздрість. Залізо іржа з'їдає, а заздрий від заздрощів погибає (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 218); Загомонів [натовп], посипались жарти, в яких, окрім веселощів, почувався і подив, і заздрощі, і навіть острах: — Стережіться, хлопці, — щасливець між нами! (Олесь Гончар, I, 1959, 47); — Петрик трісне з заздрощів, коли побачить мене у цих чоботях (Іван Багмут, Опов., 1959, 5).

Всесвітній словник української мови

ЗА́ЗДРІСТЬ (почуття досади, роздратування, викликане якоюсь перевагою іншого), ЗА́ЗДРОЩІмн.,ЗА́ВИДКИмн., розм.,ЗА́ВИСТЬрозм. рідко. Досада на свою злиденність і заздрість на Власове багатство мучили його (Панас Мирний); Брати і сестри з заздрощами поглядали на свого замурзаного братика, ніби на якогось пана (С. Добровольський); Мінометники виступали на найкращих конях, викликаючи завидки цілого полку (О. Гончар).

Ілюстрації