Задосить
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Задо́сить, нар. Совершенно достаточно, больше чѣмъ достаточно. Торік було садовини задосить. НВолын. у.
Зміст
Сучасні словники
ЗАДО́СИТЬ, присл., розм. Достатньо, багато або більше, ніж треба, можна. [Матрона:] Та чи нам же його [поля] треба? Маємо, богу дякувати, й свого задосить (Іван Франко, IX, 1952, 401); Увагу його вабили не річка і не веселі забави товаришів, а книжки, яких було задосить у тісних низеньких кімнатах його дому (Натан Рибак, Час, 1960, 206);
// у знач. присудк. сл. Цілком вистачає. У личинок метеликів — гусениць — складних очей зовсім немає. Їм задосить кількох пар простих очей, які розміщуються поблизу рота (Наука і життя, 2, 1966, 37).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 114.
Ілюстрації
|
|
|
|
