Загуляти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Загуля́ти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Закутить. Загуляв Іван, загуляв, не до мислі жінку взяв. Чуб. V. 790. 2) Заглушить, осилить при помощи кутежей (свою бѣду, горе и пр.). Не втекла... таки од свого лиха: і не загуляла, й не заспівала, й не затанцювала його. Левиц. І. 86.
Загуляти, -лю, -лиш, гл. Завести, запрятать. І в край світа їх загулиш. Федьк. II. 76.
