Загоювати

Загоювати, гл. Теж саме, що загоїти, загоювати.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗАГОЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАГОЇТИ, ою, оїш, док., перех. Виліковувати ушкоджені місця, рани на тілі; гоїти. Він кілька місяців пролежав у лазаретах, загоюючи рану, одержану в бою з партизанами (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 126); Хіба я можу чародійським словом загоїти всі рани, спинити всю кров, згасити всі пожежі?.. (Іван Франко, II, 1950, 63); * Образно. Радянська возз'єднана Україна відбудовується, загоює страшні рани, фашистами заподіяні (Остап Вишня, I, 1956, 293); — Випий трошки сього зілля — Все лихо загоїть (Тарас Шевченко, I, 1951, 52); — Ватю, серце, не говори так! І рани гояться, і серце можна загоїти!.. — втішала мати (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 142).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Загоїти, гл. Залікувати.

Ілюстрації