Забабіти
Забабіти, -бію, -єш, гл. Обабиться.
Зміст
Сучасні словники
ЗАБАБІТИ, ію, ієш, док., фам. Те саме, що збабіти. ЗБАБІТИ, ію, ієш, док. 1. фам. Стати схожим на бабу (див. баба). Справді, він якось збабів, зморшкуваті, обвислі голені щоки робили його подібним коли не до жінки, то принаймні до євнуха (Полт., Повість.., 1960, 448).
2. зневажл. Те саме, шо збабитися. - Віднині я не розбійник флавіан, а сторож отсього монастиря. І вам раджу: покиньте своє ремесло і вдайтеся на покуту! Та розбійники не слухали його довше. - Одурів чоловік!- бурчали вони.- Попався між баб і сам збабів відразу! (Фр., IV, 1950, 156).
БАБА, и, ж. 1. Мати батька або матері. Пустила баба внука, то він і побіг, тільки дверми стукнув (Свидн., Люборацькі, 1955, 212); І в темні зарості бузкові Од баби вимкнувшись тихцем, Малий трьохліток чорнобровий За хитрим диба горобцем (Вітч., 10, 1947, 40).
2. Стара віком жінка. Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом. Удвох собі на хуторі жили (Шевч., І, 1951, 311); Баба глянула на Горпину, і в старих очах заграв жаль (Мирний, I, 1954, 265).
3. розм. Взагалі жінка. Баби вхопили осавулиху попід руки та й повели по селі (Н.-Лев., II, 1956, 191); - Добре, коли баба стає козаком, гірше, як козак стає бабою! (Панч, Гомон. Україна, 1954, 376).
4. перен., зневажл. Про слабкого, боязкого, нерішучого чоловіка або хлопця. Що це з Юрасем? Щоб мав все краще й краще ходити, то він з кожним днем гірше ходить. Скажи йому, що він "баба" (Коцюб., III, 1956, 171); [1-й вартовий:] Ох, моторошно мені... [2-й вартовий:] Ну-ну, не будь бабою! Вартуй, коли наказано (Мам., Тв., 1962, 145).
5. у сполуч. з присв. займ., розм. Те саме, що дружина 1. - Та, - махнув рукою Мирон, - звиняйте, моя баба життя не дає.. Мов кліщ, вчепилася за душу, живцем заїдає (Стельмах, II, 1962, 21).
6. заст. Жінка, що приймає дітей під час пологів. Де багато баб, там дитя безпупе (Номис, 1864, № 6667); Батько був веселий, подавав бабі то те, то друге, жартував, допитувався, щоб долю народженому вгадала (Вас., II, 1959, 347).
7. заст. Ворожка, шептуха. Скажи-бо, Степане! Може, справді нездужаєш? ..Я побіжу за бабою (Шевч., І, 1951, 278); Надвоє баба ворожила: ..або вмре, або буде жила (номис, 1864, № 5616).
Див. також
Джерела та література
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B7%D0%B1%D0%B0%D0%B1%D1%96%D1%82%D0%B8
