Жорстокий

1. Який виявляє суворість, різкість, немилосердність, лютість; безсердечний, безжалісний. — Карпо чоловік гордий та жорстокий, з його буде добрий сіпака, може, його боятимуться хоч баби та молодиці, — говорила громада (Нечуй-Левицький, II, 1956, 366); [Аркадій:] Ти філософ, Лідо... Жорстокий філософ... Мене схилили, зламали, а ти спокійно дивишся (Олександр Корнійчук, I, 1955, 141); // Який виражає злобу, суворість; грізний. Друга половина [обличчя] була затінена й від того здавалася ще жорстокішою (Олесь Донченко, I, 1956, 69); // Страшний, жахливий, тяжкий. Я не хтів уявляти, а гнав од себе жорстокі картини, які проганяли од мене сон... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 358); Цей шолом, розпечений набіло, Надівали на сретика, Певно, на таке жорстоке діло Тільки в папи здійметься рука (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 45).

2. Який перевищує звичайну норму, звичайний ступінь чого-небудь; тяжкий, важкий. А був тоді жорстокий час, Ті дні були суворі, Коли ішли бої у нас За п'ятикутні зорі (Максим Рильський, Ілліч.., 1958, 3); Але в'язні.. не схилялися перед жорстокою долею (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 209); // Пройнятий великою напругою, завзятістю, наполегливістю. Гра йде своєю чергою, жорстока, болюча і запальна (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 264); Хоч я в жорстокій боротьбі Ні разу осторонь не став, Та все ж, мій краю, я тобі Добра й тепла замало дав (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 53); // Сильний, різкий, пекучий (вітер, мороз і т. ін.). Віяв жорстокий норд-ост, відомий морякам під назвою «бора» (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 98); В розчинені двері вривався жорстокий мороз (Іван Микитенко, II, 1957, 49).