Жмуття

Жмуття, -тя, с. соб. отъ жмут. Округ мене багато в’ялих квіточок жмуттям лежить. Г. Барв. 352. Сучасні словники ЖМУ́ТТЯ, я, сер. Збірн. до жмут. Санько першим зсунувся [з скирти] додолу, за ним сповзло його військо, тягнучи за собою жмуття прілої соломи (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 13); Де були жмуття проводів — одні корінці стирчать, хтось пообрізував чепурно (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 239).

Словоформи слова

Називний	жмуття
Родовий	жмуття
Давальний	жмуттю
Знахідний	жмуття
Орудний	жмуттям
Місцевий	на/у жмутті
Кличний	жмуття