Житло

Житло, -ла, с. 1) Житье, жительство. Не буде тобі ні добра, ні житла. Ном. № 13633. Чорноморці на житло пішли собі, чи їх погнали, на гряницю. Черк. у. Ідуть люде на житло в степ. Кіев. г. Коротке сватання! Таке й житло швидке й коротке: як нитка порвалось ув один мент. Г. Барв. 434. 2) Жилье, жилище, обитель. В глухій глуші пошукати, там де людського житла, а ні садиби не знайти. МВ. ІІІ. 63. Осядеться чужий в його наметі, його житло засипле з неба сірка. К. Іов. 40. О, пом’яни, мій Боже, їх у житлах праведних своїх. Щог. Сл. 90.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЖИТЛО́, а, сер. Приміщення, пристосоване, признач. для життя людей; дім, оселя. Великий натовп народу підступив під ворота Саїбового житла (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 35); За годину на місці Денисового житла курілася купа вугілля та головешок (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 121); // Взагалі місце для проживання, перебування. Житло і харч коштуватимуть їй тут тільки трохи більше ста карбованців (Василь Козаченко, Сальвія, 1956, 35); Бачить [Роман], як дві голубі синички шукають собі житло (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 260). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 533.

"Словопедія"

ЖИТЛО (приміщення для людей) помешкання, оселя, дім, хата, (убоге) хатина, (комфортабельне) апартаменти; (місце перебування взагалі) куток, кут// дах над головою. ЖИТЛО ДОМІВКА, господа, оселя, мешкання, дім, хата, житво, суч. квартира, (розкішне) хороми, (незатишне) п. казарма, зн. кишло, нора, барліг; (кочівника) ЮРТА; П. захисток, притулок; (стале) осідок, місце перебування; житлище, житловисько. ЖИТЛО 1) жилище 2) (обитаемое место) жильё

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ЖИТЛО́, а́, с. Приміщення, пристосоване, признач. для життя людей; дім, оселя. Великий натовп народу підступив під ворота Саїбового житла (Н.-Лев., IV, 1956, 35); За годину на місці Денисового житла курілася купа вугілля та головешок (Тулуб, Людолови, І, 1957, 121); // Взагалі місце для проживання, перебування. Житло і харч коштуватимуть їй тут тільки трохи більше ста карбованців (Коз., Сальвія, 1956, 35); Бачить [Роман], як дві голубі синички шукають собі житло (Стельмах, Хліб.., 1959, 260). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 533. Житло́ ла́, с. 1) Житье, жительство. Не буде тобі ні добра, ні житла. Ном. № 13633. Чорноморці на житло пішли собі, чи їх погнали, на гряницю. Черк. у. Ідуть люде на житло в степ. Кіев. г. Коротке сватання! Таке й житло швидке й коротке: як нитка порвалось ув один мент. Г. Барв. 434. 2) Жилье, жилище, обитель. В глухій глуші пошукати, там де людського житла, а ні садиби не знайти. МВ. ІІІ. 63. Осядеться чужий в його наметі, його житло засипле з неба сірка. К. Іов. 40. О, пом’яни, мій Боже, їх у житлах праведних своїх. Щог. Сл. 90. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 485.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Житло Толкование Перевод Книги Фильмы • 1житло — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови • 2житло — а/, с. Приміщення, пристосоване, признач. для життя людей; дім, оселя. || Взагалі місце для проживання, перебування … Український тлумачний словник • 3житло — [жиетло/] тла/, м. (на) т л і/, мн. тла, теил … Орфоепічний словник української мови • 4житло — 1) (приміщення, призначене для мешкання людей), оселя, помешкання, дім, домівка, житво, хата, поріг (перев. з означ.), господа, лігвище, мешкання; хатина (перев. невелике, убоге); апартаменти (надто просторе) Пор. барліг, халупа 2) (узагалі місце … Словник синонімів української мови • 5житло — життя … Зведений словник застарілих та маловживаних слів

Ілюстрації