Жартун
Жартун, -на, м. = Жартівник. Той, хто любить жартувати (у 1 знач.); жартівник. Жартун, навіть штукар по своїй вдачі, веселий зроду, він був чоловік з добрим серцем (Н.-Лев., IV, 1956, 176); Особливо смішив усіх Онопрій Перегуда, — парубок.. з грайливими очима, жартун і вигадник (Іщук, Вербівчани, 1961, 23).
Зміст
Морфологічні й синтаксичні властивості
жарту́н Іменник, чол. рід, однина. Корінь жарт-; суфікс -ун.
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Н. | жарту́н | жартуни́ |
| Р. | жартуна́ | жартуні́в |
| Д. | жартуно́ві, жартуну | жартуна́м |
| З. | жартуна́ | жартуні́в |
| О. | жартуно́м | жартуна́ми |
| М. | жартуно́ві, жартуні | жартуна́х |
| Кл. | жарту́не | жартуни́ |
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Тлумачення, значення слова «Жартун»: ЖАРТУ́Н, а, чол. Те саме, що жартівник. Жартун, навіть штукар по своїй вдачі, веселий зроду, він був чоловік з добрим серцем (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 176); Особливо смішив усіх, Онопрій Перегуда, — парубок.. з грайливими очима, жартун і вигадник (Арсен Іщук, Вербівчаниг 1961, 23). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 512.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Жарту́н, -на, м. = жартівник.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ЖАРТУ́Н, а́, ч. Те саме, що жартівни́к. Жартун, навіть штукар по своїй вдачі, веселий зроду, він був чоловік з добрим серцем (Н.-Лев., IV, 1956, 176); Особливо смішив усіх Онопрій Перегуда, — парубок.. з грайливими очима, жартун і вигадник (Іщук, Вербівчани, 1961, 23). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 512. Жарту́н, на, м. = Жартівник. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 475.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
жартун Те саме, що жартівник.
Ілюстрації
|
|
|
