Жартування

Жартува́ння, -ня, с. Шутки. Оддала ж мене мати, учинила мою волю, тепер мені жартування з великою бідою. Чуб. V. 606.

Словник української мови:

ЖАРТУВА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням жартувати. — Не який се сміх і не жартування, се важний, святий час (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 351); Данько тим часом знайшов собі не зовсім безпечну забавку: придумав перестрибувати, як на Купала, через вогонь, викликаючи своїм жартуванням глухе ремствування Сердюків (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 65). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 512.

Жарт або гег — фраза або параграф з гумористичним змістом. Може бути у формі невеликого оповідання або запитання. Жарти можуть використовувати іронію, сарказм, каламбур або інші подібні засоби.

Практичний жарт, який ще називають розіграшем, відрізняється від розмовного тим, що основною метою є фізичні дії (наприклад, підсипати сіль у цукорницю).