Жарота

Жарота, -ти, ж. Жара, зной. Вдень жарота припікала. Мкр. Н. 27. Спасівська жарота. Стор. М. Пр. 1.

Значення

Гаряча літня пора; спека. Спека, як в червні, аж голова болить од жароти (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 133); Від жароти мліють щойно складені полукіпки (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 52); Праця в такій жароті [на жнивах], в пеклі, викликає в хлопців якесь хвилювання (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 237); Хлопцям розкаже [старий сталевар] про давні речі.. Як дізнавався, чи сталь готова, Чи стерпить жароту піч... (Ярослав Шпорта, Запоріжці, 1952, 41).

// Висока температура повітря в приміщенні, печі і т. ін.

Морфологічні ознаки

Іменник, жін. рід