Жалощі

Жалощі, -щей, и -щів, ж. мн. 1) Скорбь, печаль. Прийми, матінко, віночок з ярої рути, з сердечок. За жалощами не прийму, за слізоньками не бачу. Свад. п. Никла трава жалощами, гнулось древо з туги: дознавали наші предки тяжкої наруги. К. Досв. 2) Соболѣзнованіе, сожалѣніе. Тоді усі до Марусі: молодиці з питаннями та з жалощами, усі старі баби з радами. МВ. II. 181.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЖА́ЛОЩІ, ів, мн. 1. Пригнічений настрій, що викликається бідою, нещастям, невдачею і т. ін.; туга, скорбота. Зібралося Лині на тугу й жалощі, і вона.. силкувалася вилити їх піснею (Іван Франко, I, 1955, 61); Вони [спогади] ..ятрили серце дівоче, завдаючи йому болю та жалощів, від яких хотілося плакати (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 50). 2. Те саме, що жаль 1 2; жалість, співчуття. Головним почуттям моїм до нього [товариша] були жалощі (Леся Українка, III, 1952, 687); В Зіньчиній душі наростає біль і образа, жалощі до самої себе (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 156); — Не за тим я прийшла і жалощів мені ваших не треба (Вадим Собко, Справа.., 1959, 111). 3. рідко. Незадоволення з приводу чого-небудь; скарги, нарікання. — А що, Грицьку, чи пшениця вродила? — почне бувало здалека Лушня, натякаючи на завсідні жалощі Грицькові (Панас Мирний, II, 1954, 289).

СЛОВОФОРМИ. ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК

жалощі - іменник, неістота, тільки множина ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА називний жалощі родовий жалощів давальний жалощам знахідний жалощі орудний жалощами місцевий на/у жалощах кличний жалощі

Словник української мови

ОДИНО́ЦТВО Те саме, що само́тність. Приклади О, куди ж нам, небого, подітись, куди З одиноцтвом гірким та журбою! (П. Грабовський)

Всесвітній словник

Словник синонімів

СПІВЧУТТЯ́ (чуйне ставлення до чиїх-небудь переживань, горя), СПІВЧУВА́ННЯ, ЖАЛЬ, ЖА́ЛІСТЬ, ЖА́ЛОЩІ, ЖАЛІ́ННЯрозм., КОНДОЛЕ́НЦІЯзах., СПОЧУВА́ННЯрідше, СПОЧУТТЯ́рідше.Їй хотілося вилити своє горе, .. знайти співчуття (П. Загребельний); Завше рівна, завше однаково журлива, з однаковим, здавалося, почуттям жалю вислухувала вона оповідання про всіх опришків (Г. Хоткевич); Сльози [в дівчини] покотилися, посипались по личку. Тронулося серце Павла, та наче не з жаління, а наче з радощів (Марко Вовчок). СУМ (невеселий, важкий настрій, почуття глибокого жалю, спричинені невдачею, горем і т. ін.), СМУ́ТОК, ЖУРБА́, ПЕЧА́ЛЬ, ТУ́ГА, ЖАЛЬ, ЖА́ЛОЩІ, НУДЬГА, НУДО́ТА, МЕЛАНХО́ЛІЯ, ІПОХО́НДРІЯкнижн.,ЗАЖУ́РАпоет.,СУХО́ТАфольк.,ЖУРБО́ТАрозм.,МІНО́Ррозм.,СМУ́ТАрозм.,ПРИТУ́ГАрозм.,НУДА́розм.,ЖУРдіал.,ЖУРА́діал.,ОСМУ́ТАдіал.,ТУСК[ТУ́СОК]діал.,ТУСКА́діал.;ПРИ́СМУТОК (легкий смуток); ЖАЛО́БА, СКОРБО́ТА, СКОРБуроч. (перев. за померлим). Часом несподівано на Соломію находила журба, находив сум.. Бідна молодиця неначе почувала заздалегідь якесь нещастя (І. Нечуй-Левицький); Чому смуток з тобою поруч Часто ходить у світлі дні? Певне, є в тебе біль і горе, Невідомі зовсім мені (В. Симоненко); Не день, не годину в журбі та печалі Прожив той співець, як в пустині (Леся Українка); Ні, вже не знати спокою! Туга пече, як змія! (М. Рильський); Самі-бо, як сльози, з нудоти тяжкої Ці думи та співи мої ізросли (І. Манжура); - Якась надто сумна ваша музика, дядьку, - вставила Печериця, заслухавшись. - Гарна, але якусь тугу і меланхолію навіває на душу... (П. Козланюк); Лія слухала мовчазна, зовсім притихла, ..зажура ввійшла в її душу і серце (Ю. Смолич); - Кому свято, а мені тільки серцю сухота! (С. Васильченко); - Я думаю, що то так тільки на якийсь час така "меланхолія чи мінор" напали (Леся Українка); Наскільки я зрозумів, він недавно пережив якусь притугу, може - сімейну драму (Н. Тихий); Візьму ж бо я лютню - і в тихій нуді Ударю по струнах в нічній самоті (А. Кримський); Спати не буду, бо маю журу (В. Стефаник); Тимоша взяла осмута (А. Малишко); Не раз находив на нього такий туск, що чорні руки кусав до крові, але терпів (Мирослав Ірчан); Щемлячий тусок погнав його в гори (М. Коцюбинський); Дорошенко з присмутком дивиться.., йому аж трохи шкода стає, що Лукія віддаляється від нього (О. Гончар); Деякий час троянівці їхали в тихій жалобі. Усі думали про те, що жив чоловік і - нема (Григорій Тютюнник); В пізній час важкої ночі, В час злигодньої години, Мати з горя і скорботи Прихилилась до одрини (Я. Щоголів); Йому тільки й залишається посміхнутись крізь скорб і запропонувати недужій бідарських ліків, ліків його батьків, дідів: - Може, тобі водички? (М. Стельмах). - Пор. безнаді́я.

Ілюстрації